Курц і друзі Путіна: Чи зможуть австрійські націоналісти ослабити санкції проти Росії

Голова правопопулістської Австрійської народної партії Себастіан Курц, яка здобула перемогу на останніх парламентських виборах, таки вступив у коаліційні переговори з Австрійською партією свободи.

"Австрія заслуговує на швидке утворення уряду", - заявив Курц. Додавши, що він проводив конструктивні розмови з усіма, хто досяг певних результатів у парламентських перегонах, але тільки у розмові з лідером ультраправих Хайнцом-Крістіаном Штрахе відчув "сильну та креатину волю та бажання змінити Австрію". Курц взагалі великий поціновував креативного Штрахе. В ході виборчих перегонів Партія свободи неодноразово звинувачувала "народників" у використанні її політичних напрацювань стосовно проблеми міграції.

Втім, як би там не було, ультраправі з пропозицією Курца погодились. Тим паче, що вони від моменту завершення виборів не приховували бажання потрапити до уряду, озвучивши навіть частину своєї ціни за участь в коаліції, у вигляді посади міністра внутрішніх справ.

Дві партії, що зможуть контролювати 113 зі 183 місць в австрійському парламенті, мають всі шанси створити стійку більшість.

У тому є якась дивна іронія долі. Свого часу Австро-Угорська імперія була відносно толерантною, до національних меншин державою. Натомість зараз у обох її столицях керуватимуть агресивні ксенофоби з радикально націоналістичною програмою.

Як би там не було, але зараз Партія свободи таки буде спів керувати Австрією. Партія, очільник та ключові посадовці якої не раз відвідували Росію, а також анексуваний Крим, кандидат в президенти від Хофер називав Крим "законною частиною Росії". Партія, посадовці якої зустрічались не те що з Путіним – а з Рамазаном Кадровим, після чого стверджували, що жодних порушень прав людини у Чечні немає. Чи зможе ця партія посприяти відміні антиросійських санкцій? Особлив якщо зважити на той факт, що Австрія, на відміну від орбанівської Угорщини, не залежить від дотацій з європейського бюджету, а простіше кажучи, від німецьких грошей.

З одного боку, надто потужних інструментів в ультраправих для цього не буде. Себастьян Курц, за чутками, не збирається віддавати посаду міністра закордонних справ Партії свободи, оскільки посидівши у цьому кріслі сам, і знаючи трохи своїх партнерів, справедливо підозрює, що їх стиль зовнішньої політики став би для Австрії катастрофою.

З іншого боку, повністю ігнорувати думку партії, яка контролює 51 мандат у парламенті, Курц теж не зможе. Тому найбільш ймовірним є варіант, за якого зовнішньополітична лінія Австрії стосовно російського питання буде предметом торгів між Віднем та Брюсселем й Берліном.

І якщо справа піде погано, і все закінчиться масштабною конфронтацією, Австрія може прийняти будь-які, навіть найрадикальніші рішення на національному рівні, за підтримки Угорщини, та, можливо, Чехії.

Натомість якщо Меркель та Курцу вдасться домовитись, в останнього буде достатньо інструментів, щоб заставити своїх ультраправих союзників замовкнути. Зважаючи, що чимало посадовців Партії свободи мають вельми тісні і вельми цікаві бізнесові зв'язки з Росією, вони не будуть зацікавлені у відкритому конфлікті з Курцом.

І єдине, що може потішити у цій ситуації – це надія на те, що коаліція популістів з ультраправими, яка вже одного разу правила Австрією, достатньо швидко поринула у внутрішні суперечки та чвари для того, щоб наробити помітної шкоди зовнішньополітичному курсу країни. Будемо надіятися, що приблизно так трапиться і цього разу.