Чи зіпсує українське питання рейтинг польських консерваторів

Ще вчора, після промови польського президента на тему засилля націоналістів з антипольськими поглядами в українській політиці, здавалось що період заморозків в українсько-польських стосунках може настати всерйоз і надовго. Як мінімум, до того моменту, коли в Сеймі та у палаці Конецпольських поміняються мешканці.

Втім, впродовж останньої доби всі сторони конфлікту відчули, що ситуація виходить з-під контролю, і вимагає якоїсь "звірки годинників" стосовно того, чи слід українцям рити окопи і вздовж західного кордону.

Першою зробила хід Банкова. Порошенко ініціював проведення надзвичайного засідання консультаційного комітету президентів - задля "уникнення подальшої ескалації напруги", та для "зміцнення стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща". В перекладі з дипломатичної мови на людську - щоб польська сторона пояснила, з якого приводу в очільника польського МЗС трапився напад неконтрольованої істерики, і коли він закінчиться.

Слідом за українською стороною до справи взялась і польська опозиція, зрозумівши, що "українске питання", яким давно і плідно спекулює консервативне "Право і справедливість", чинним міністром закордонних справ Польщі Вітольдом Ващиковським було доведене до очевидного абсурду. Міністр закордонних справ, який шукає привід для вуличної сварки зі співробітником музею в сусідній країні - це занадто навіть для польського істеблішменту з його вільними нормами.

Депутат опозиційної польської партії Громадянська платформа Славомір Нітрас звернувся з проханням про включення до порядку денного засідання Сейму інформації уряду на тему польсько-українських відносин.

Додавши при тому, що "мова", яку використовує очільник дипломатичного відомства Польщі, "погіршує польсько-українські стосунки".

Спікер Сейму Марек Кухцінський поінформував, що польський уряд представить інформацію про актуальні відносини Польщі з найближчими сусідами - до України додадуть ще й стосунки з Німеччиною та Литвою. Можливо, у відомстві Ващиковського там теж знайшли "антипольських політиків", а парламентарі хочуть довідатись про це іще до початку скандалу.

Паралельно з тим незадоволення позицією МЗС пройшло хвилею по польському суспільству - знаходячи вельми різні прояви. Починаючи від вибачень польських працедавців перед українськими працівниками за божевілля свого уряду, і закінчуючи, приміром, впливовим публіцистом Єжи Тарґальським, який випустив інтерв'ю під назвою "Так не буде, що поляки можуть усе, а українці мають мовчати і коритися".

Щоправда, сьогодні польський президент Анджей Дуда все ще намагався щось сказати про те, що "високопоставлені представники різного роду інституцій в Україні поводяться таким чином, що це не відповідає реалізації двосторонніх відносин за принципом добросусідських відносин" - але говорив далеко обережнішими термінами і без того запалу, який спостерігався три дні тому.

Бо, насправді, можна вирішити всі без винятку проблеми, які існують на сьогодні в українсько-польських стосунках. Можна говорити про події на Волині - не забуваючи при тому про злочини проти людяності під час пацифікацій. Можна поновити роботу міжурядової комісії у справах охорони і повернення культурних цінностей, якщо у польської сторони є претензії щодо повернення якихось музейних експонатів чи культурних об'єктів. Можна домовитись про ексгумацію жертв злочинів проти мирного населення та політичних репресій. Можна домовитись про повернення майна Римо-католицькій церкві - принаймні, у тих місцях де залишились католики, готові прийняти і належно експлуатувати це майно.

Тільки для всіх цих речей потрібно займатися не дешевим самопіаром і не демонстративними сварками з працівниками музеїв, а адекватною дипломатичною роботою. На яку ставленики "Права і справедливості" в МЗС виявились банально нездатними.

І польська опозиція може добре зіграти на користь власному рейтингу, продемонструвавши суспільству непрофесіоналізм і неприпустиму для дипломата схильність до агресивної демагогії, яку продемонстрував Вітольд Ващиковський на займаній посаді.

Чи вплине це на рейтинг польських політичних сил - сказати наразі важко. Але вся історія може, врешті-решт, бодай тимчасово відучити польських правих консерваторів від звички "включати українське питання" кожного разу, коли є бажання підтягнути догори рейтинг чи відвернути увагу суспільства від практичних проблемних питань.