Іракський Курдистан: Навіщо Ізраїлю незалежність курдів

Ізраїль підтримує законні зусилля курдського народу з набуття державності". Про це заявив вчора прем'єр-міністр країни Біньямін Нетаньяху. При тому він зазначив, що Робочу партію Курдистану, яка діє в Туреччині, Тель-Авів все-таки вважає терористичним угрупуванням.

Таким чином Ізраїль висловив свою підтримку курдам напередодні епохальної для них події. На 25 вересня в Іракському Курдистані призначений референдум про незалежність, який визначить долю курдської незалежності..

Проти цього референдуму – офіційний уряд Іраку, який не хоче втрачати істотну частину своїх територій, разом із багатими покладами нафти в районі Кіркуку. Парламент Іраку заборонив проведення референдуму в Курдистані.

Проти референдуму – Туреччина, Сирія та Іран. Кожна з цих країн має колосальну курдську діаспору – 13-18 мільйонів у Туреччині, 5-6 мільйонів в Ірані, більше 2 мільйонів – у Сирії. Кожна з цих країн не без причин вважає, що в разі появи незалежного Курдистану "їхні" курди, у кращому випадку, почнуть переїжджати в нову країну. А в гіршому – розширять цю нову країну на місця, де вони мешкають зараз. У випадку з Іраном це практично неможливо. У випадку з Туреччиною це призведе до громадянської війни. У випадку із Сирією це вже, по суті трапилось – істотна частина країни контролюється курдськими загонами самооборони. Кожна з цих країн готова, в разі зручної нагоди, почати з Курдистаном бойові дії.

На подібному тлі заява Ізраїлю є, по суті, першим іноземним голосом на користь незалежного Курдистану. Що до певної міри символічно. Один великий народ, який заплатив свого часу колосальну ціну за відсутність своєї держави, подає руку іншому найбільшому бездержавному народу планети.

Втім, символізм – символізмом, а в цієї підтримки є істотна геополітична база. По-перше, поява потужної курдської держави – в разі, якщо сусіди її визнають (або будуть змушені визнати) – це запорука нормалізації ситуації в регіоні. Курдистан як бастіон проти хаосу. Той самий ізраїльський прем'єр ще 29 червня 2014 року – в день, коли ватажок терористів Абу Бакр оголосив про створення Ісламської держави в столиці іранкського Курдистану, Ер білі, заявив, що "заради ослаблення терористів Ізраїль повинен підтримати прагнення курдів до незалежності". А через три роки ця фраза набула особливого звучання. І не тільки тому, що Тель-Авів купує у Ербілі більше половини видобутої в тому регіоні нафти. Розмір нафтового імпорту сягає 2 мільярдів доларів щорічно. За даними ізраїльських ЗМІ, Тель-Авів також надає Ербіль обмежену військову допомогу. Як, з іншого боку, надають значну військову допомогу сирійським курдам США та Росія. Бо можна підтримувати конкретний "законний уряд" – чи абстрактну демократію. Але окрім того треба стримувати Ісламську державу, захищати загублені в пісках поселення від бравих хлопців з чорними прапорами. Поки що в курдських бійців, пешмерга, це виходить чи не найкраще.

Тому після референдуму 25 вересня, який, за словами лідера іракського курдського парламенту Масуд Барзані відбудеться незалежно від того, що скажуть у Багдаді, і результати якого, здається, будуть легко передбачувані, для іракського Курдистану випробування будуть іще вельми далекими від завершення. Чи зможе Ізраїль в союзі зі США, які дотепер мають немалий вплив на уряд Іраку, втримати ситуацію під контролем – покаже час. Але в тому що курди, які борються за свою державу від моменту завершення першої світової війни, незалежність без бою не здадуть, сумніватись не доводиться.