Військова міць Анкари: Чи захистить Трамп курдську свободу

Від негативної дипломатичної реакції на курдський референдум Туреччина перейшла до демонстрації сили. Чи наважиться Анкара її використати – залежить, не в останню чергу, від позиції Вашингтону

Журналіст відділу «Світ»
Військова міць Анкари: Чи захистить Трам…

По мірі того, як наближення 25 вересня – день референдуму про незалежність іракського Курдистану - реакція сусідніх країн, незацікавлених у такому розвитку подій, міняється від демонстрації незадоволення до відвертих і неприхованих погроз. Перед у цій справі веде Туреччина.

Військові навчання вже давно стали інструментом міжнародного залякування. До них вдаються в той складний момент, коли пустити в діло гармати ще невигідно, але продемонструвати їхню наявність – дуже хочеться. У цьому контексті досить згадати безконечні "взаємозагрозливі" навчання двох Корей – чи навіть далеко ближчий до нас "Захід-2017".

Якось так історично склалося, що в той день, коли Путін почне лякати Східну Європу об'єднаною міццю Росії та Білорусі, Анкара почне свої масштабні навчання з великою кількістю важкої військової техніки на кордоні з іракським Курдистаном. За даними Генштабу Туреччини, військові навчання почнуться 18 вересня в районах Силопі і Хабур.

"Поряд з цими навчаннями тривають операції в регіоні в рамках боротьби з тероризмом", - свідчить повідомлення турецького військового відомства. В ході цих операцій турецькі військові вже не раз порушували іракський кордон, навіть створивши постійну базу на території північного Іраку, й наносячи регулярні авіаудари по позиціях Робітничої партії Курдистану, Складно сказати, що офіційний Багдад від цих дій Анкари був у захопленні – але рішучих дій проти знаходження чужих військ на своїй території не вживав. Все обмежувалось дипломатичними демаршами та засудженням в ООН.

Можливо, якби реакція офіційної іракської влади на ці турецькі ескапади була рішучішою – питання про незалежність Іракського Курдистану і не стояло би на порядку денному. Справа обмежилась би автономією. Натомість, не захистивши курдів ні від турків, ні від радикальних ісламістів з Ісламської держави, офіційний Багдад тепер обурюється їх сепаратизмом.

Втім, авіанальоти – авіанальотами, а заводити значні військові сили на територію сусідньої держави, яка, фактично, перебуває під американським протекторатом, Анкара навряд чи наважиться. Хіба що отримає відповідний сигнал із Вашингтону. Іще одним з відносно "легітимних" сценаріїв заходу турецької армії на територію Іраку могло би стати офіційне звернення з боку Багдаду з проханням про військову допомогу. Але без згоди Вашингтону на такий крок Багдад також навряд чи наважиться.

Тому можливість вільного волевиявлення мешканців іракського Курдистану зараз значною мірою залежить саме від чинної американської адміністрації. Яка, загалом, надає допомогу курдському руху як цінному союзнику у знищенні радикальних ісламістів – але свого ставлення до ймовірної появи незалежного Курдистану на разі не висловила.

Достатньо потужним лобістом курдів може виступити Тель-Авів, який кровно зацікавлений у стабілізації регіону і приборканні радикального ісламу. Власне, своє схвалення ідеї незалежногоКурдистану прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху вже висловив. Тепер, є надія, важливість цього процесу вдасться донести і до американського Держдепу. Очільник якого, будемо відвертими, здається є чоловіком доволі далеким від тонкощів близькосхідної політики. Але чітка перспектива нової масштабної війни у і без того нестабільному регіоні мала би заставити Білий дім вплинути на офіційну Анкару, і спробувати притамувати її геополітичні апетити.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme