Чи вдасться курдам почати безкровний розпад Іраку та Сирії

Курди таки провели свій референдум – і оголосили його результати. 92% на користь незалежності із 3.3 мільйонів осіб, які взяли участь у голосуванні – результат більш ніж переконливий. Хоч і цілком сподіваний.

Лідерам Іракського Курдистану настав час вирішувати, що робити зі своєю перемогою. "Вікно можливостей", впродовж якого є час вибирати оптимальне рішення, у Курдистану вкрай невелике.

Про реакцію сусідів на можливу появу нової незалежної держави Depo.ua вже писало. Вона – тотально негативна, хоча і зі своїми відмінностями.

Багдад говорить про неконституційність референдуму, а парламент навіть дав розпорядження прем'єр-міністру Хайдеру аль-Абаді розгорнути війська в контрольованих курдами районах, в першу чергу – біля багатого на нафту Кіркуку.

Втім, до якихось радикальних дій наразі не дійшло. Скоріше за все – і не дійде. Як свого часу Багдад не зумів захистити курдів від Ісламської держави, так тепер не зможе і силою забрати їхню незалежність. Принаймні, самотужки.

Іран не бажає появи Курдистану – як через надмірне пожвавлення національної ідеї в середовищі іранських курдів, так і через достатньо тісні зв'язки Ербілю з Тель-Авівом. І саме з цієї останньої причини на масштабну силову операцію проти курдів Тегеран не наважиться.

Єдиною серйозною небезпекою для курдів – і єдиною іноземною державою, з якою їм доведеться домовлятись, залишається Туреччина. Літаки якої вчора увечері завдали удару по північному Іраку, в результаті чого загинули 13 осіб. Ймовірно – бійців Робітничої Партії Курдистану. Принаймні, так кажуть турецькі посадовці та ЗМІ, які інформують про "нейтралізацію терористів, що готували нападу у Туреччині". Втім, на початок збройних дій проти Курдистану вся ця історія явно не тягне – подібні нальоти останнім часом траплялись кожного тижня.

Втім, поки тривають активні бойові дії з Ісламською державою, ніхто всерйоз зі стотисячною пешмергою іракських курдів воювати не почне. Навіть Туреччина – не кажучи про Багдад. Але завершення активних і широкомасштабних бойових дій проти ісламістів – питання місяців. За цей час курдам доведеться вирішувати, як жити далі.

Перший варіант – проголошувати незалежність по всій території проведення референдуму. Включно з багатим на нафту районом Кіркуку. За таких умов мусить бути досягнута певна негласна домовленість про невтручання з Туреччиною. В іншому разі ймовірність спільної операції Багдаду та Анкари проти Ербілю є доволі високою. І навіть якщо курдам вдасться відстояти свою незалежність зі зброєю в руках, війна розсварить їх з сусідами на довше, ні будь-який найскандальніший референдум. Якщо ж не вдасться – мрії курдів про власну державу знову доведеться відкласти на десятиліття. При тому не тільки щодо Іракського Курдистану, але й щодо сирійського, Рожави.

Другий варіант – проголошення незалежності без району Кіркуку. У перевагах такого рішення – мінімальна ймовірність подальшого військового конфлікту. Нікому не хочеться воювати з бджолами, в яких немає меду. У недоліках – втрата території, цінних ресурсів, та довіри курдів, які мешкають в тому регіоні.

І, нарешті, третій варіант, за якого лідер курдів, Масуд Барзані оголошує, що реалізація результатів референдуму – це план на більш віддалене майбутнє. Натомість, користуючись мандатом підтримки незалежності, вимагає в Багдаду іще ширшої автономії, налагоджує видобуток і продаж нафти, переозброює пешмергу, закуповуючи "по-тихому" важку й протиповітряну зброю в Ізраїлю. Простіше кажучи, перетворює Іракський Курдистан у "державу в державі". Недолік в такого плану є тільки один. Цей план надто практичний. А зростання національного духу вимагає не тільки території та армії – але й символічних звершень. Себто – проголошення незалежності.

Яким саме із цих трьох шляхів підуть курди – сказати, наразі, не може ніхто. Але від цього залежить не тільки перспектива появи незалежного Курдистану, але й вся схема, за якою піде розпад штучно й не дуже логічно створених свого часу Сирії та Іраку. Якщо курдів відпустять мирно – то й всім решту, скоріше за все, вдасться домовитись на безкровне розлучення.