Чи допоможе Росії менеджер "Газпрому" на чолі вірменського уряду

Колишній мер Єревану і колишній топ-менеджер російського "Газпрому" Карен Карапетян став прем'єр-міністром Вірменії. 

При тому менеджером "Газпрому" Карапетян є в набагато більшій степені – на різних посадах в російській компанії, або споріднених з нею структурах, він провів близько 16 років.

З одного боку, сам факт такого призначення мав би посилити позиції Кремля в республіці, де антиросійські настрої наростають впродовж останніх трьох років. З іншого – складається враження, Карапетян має зовсім іншу роль в стратегічних планах чинного президента Вірменії.

Саме факт довготривалої співпраці Карапатена з російським монополістом і став першою проблемою новопризначеного прем’єра. Оскільки практично вся газова інфраструктура належить в республіці саме "Газпрому", то й всі подорожчання енергоносіїв, на які в останні роки був вимушений піти російський монополіст, однозначно асоціюються громадянами Вірменії саме з "жадібністю "Газпрому".

Паралельно з тим в республіці назріває невдоволення фактом створення спільного російсько-вірменського військового угруповання, куди ввійдуть і підрозділи 102-ї російської військової бази з Гюмрі, персонал якої ніколи не користувався особливою популярністю серед місцевого населення. А після трагічних подій, в ході яких тамтешній військовослужбовець знищив вірменську родину, "братання" з росіянами викликає в багатьох вірмен щиру лють. Яка вже знаходила вихід у практичних діях – як мінімум одного військовослужбовця з цієї бази було демонстративно вбито біля меморіалу "Мати-Вірменія", а ще кількох поранили в сутичках з місцевими мешканцями.

Ще одним фактором, що грає на погіршення російсько-вірменських стосунків, є нове примирення Росії з Туреччиною. Оскільки Ердоган – рівно як і всі решта в політичній еліті Анкари – є послідовними і жорсткими союзниками Азербайджану, у Єревані вважають – і, можливо, не без основ, що Кремль при формуванні своєї позиції стосовно спірних територій в Нагірному Карабаху тепер більше уваги звертатиме саме на аргументи Туреччини та Азербайджану. А вірменську армію "зв’яже" в російсько-вірменському спільному угрупованні під російським (або проросійським) командуванням.

Скільки в цих страхах логіки – сказати важко. Але в будь-якому разі, "ефективний менеджер з "Газпрому" на посаді прем’єра має всі шанси в найближчому майбутньому бути проголошеним причиною чисельних і економічних проблем республіки.

Що автоматично відверне увагу громадян від Республіканської партії Вірменії, керівником якої є чинний президент країни Саргсян, і заступником якої залишається "відставлений" з посади керівника уряду Овік Абрамян. Їх обох звинувачують у класичному наборі недоліків пострадянського керівництва – серед яких відмова від реформ, використання адмінресурсу з політичною метою, корупція.

Тому складається враження, що Карен Карапетян не надто довго затримається на своїй новій посаді. І навряд чи йому вдасться посприяти глибокій вірменсько-російській дружбі та інтеграції. Інша річ, що нехитрий трюк, вигаданий чинним вірменським президентом, жодним чином не допоможе країні позбутись залежності від російського газу. Але це, схоже, і не є поки що ціллю Сержа Саргсяна.