Таємничий обмін полоненими: Коли Зеленський сяде за стіл переговорів з Пушиліним

Підготовка до обміну українських військовополонених та політв’язнів, який буцімто має бути здійсненим 7 або 8 вересня, себто на цих вихідних, триває. Про це повідомляють джерела Depo.ua в українському МВС.

Аналогічна інформація приходить і "з-за поребрика" – джерела російського "Інтерфаксу" повідомляють, зокрема, що у списки для видачі Україні були включені 24 моряки, захоплені в Керченській протоці і 11 політв’язнів, в числі яких Олег Сенцов. Але стосовно двох співробітників Служби безпеки України, захоплених в Керченській протоці, а також Станіслава Клиха і Миколи Карпюка участь в обміні залишається під питанням, оскільки стосовно них у російського ФСБ є "особлива позиція".

На ймовірність обміну вже в найближчі дні натякнув вже й Володимир Путін, який учора, в рамках пленарної сесії Східного економічного форуму заявив, що Москва і Київ "близькі до завершення переговорів" про обмін, який "буде таким досить великим, масштабним, і хорошим кроком вперед, в бік нормалізації (двосторонніх стосунків – ред.)". Натомість рішення української сторони обміняти на наших військовополонених та політв’язнів Володимира Цемаха, одного з небагатьох чи співучасників, чи то, як мінімум, свідків збиття малазійського "Боїнгу", вже встигло стати приводом для обурення в Європі. Все-таки рішення, що йде врозріз з проханням півсотні членів Європарламенту і прокуратури Нідерландів, не може сприяти зміцненню добросусідських стосунків. Навіть якщо Цемаху дійсно не було що сказати нідерландській прокуратурі. У чому в усіх сторін, причетних до процесу, є вагомі приводи сумніватися. І популярна в українських ЗМІ версія про те, що "без Цемаха суд стосовно "Боїнга" просто не відбудеться", є неправдивою. Був злочин – рано чи пізно, буде і суд. І зібраних багатолітнім слідством доказів проти Росії цілком достатньо – навіть без полоненого бойовика.

Тільки на цьому суді Україна цілком може вийти стороною, яка не допомагала встановити справедливість, а посприяла зникненню одного зі звинувачених.

Втім, навіть розвиток подій, за якого Зеленський заплатить Путіну за полонених максимальну ціну – включно з погіршенням стосунків між Україною та ЄС та можливим руйнуванням антиросійської коаліції – але, врешті-решт, зможе повернути українців додому, є не найгіршою альтернативою для теперішніх господарів Банкової. Де все ще щиро розраховують, що, віддавши Росії один із небагатьох українських козирів у цій грі, таки отримають бажаний результат, який зможуть презентувати "зе-виборцям" як вагомий перший крок до припинення війни.

Але не виключеним є і варіант, за якого той самий випущений із СІЗО Цемах у найближчу добу-другу зникне раз і назавжди. Після чого у Москві повідомлять, що українська сторона знищила важливого свідка російської невинуватості. Ще й десяток-другий матеріалів в нідерландських ЗМІ на цю тему проплатять. Таким може бути зовнішньополітичний результат "форсованого курсу на обмін".

Натомість всередині країни ОПЗЖ і ко, за допомогою наявних медіа-ресурсів, зможуть розповсюдити повідомлення про те, що президентська команда не зуміла повернути українців додому. Що, загалом, також буде цілковитою правдою, яка неминуче вплине на рейтинг чинного президента та його політсили. Обмін знову біде відкладено, а команда Зеленського отримає чудовий шанс пояснити громадянам, чому "знову нічого не вийшло", оскільки повторно відмовчатися цього разу вже, здається, не вийде. Таким буде внутрішньополітичний результат.

Сівши грати з чортом у карти, не варто дивуватися, що за короткий час можна програти все – включно із власною душею. І ніякий Баканов проти цього чорта Зеленському не допоможе.