Чепіга ваш - не Зорге: Скільки ще "героїв Росії" перетворяться на Боширових і Петрових

Кадрова проблема вразила російську розвідку. У світі вже не встигають рахувати провали їхніх шпигунів. Тут тобі рудоволоса Марія Бутіна, яка здобувала інформацію в США ледь не через ліжко, невдале отруєння Скрипалів у британському Солсбері, яке обернулося санкціями і явним російським слідом. Ще й шпигуни Боширов і Петров "спалилися" своїм вояжем у містечко з метою "подивитися на місцеву красу". І не просто спалилися - The Insider і Bellingcat встановили особу "Руслана Боширова". Ним виявився полковник ГРУ і "Герой Росії" Анатолій Чепіга. Скоро ми і про Петрова дізнаємося.

Хлопець воював у Чечні, в лавах спецназу ГРУ. Навчався в училищі, де кадрів готували до операцій за кордоном, "фарширували" іноземними мовами. Схоже на те, що він навіть на Донбасі встиг побувати.

І ось цей Чепіга, на підготовку якого Росія витратила чимало грошей і часу, разом з напарником "Петровим" із паспортами, номера яких збігалися з точністю до останньої цифри, поїхали у Солсбері з "Новічком", щоб провернути "чисте вбивство" зрадника, екс-шпигуна Скрипаля. Зараз невідомо, чому їм не вдалося вбити росіянина і що треба було робити, щоб лишити ледь не по всьому місту сліди потужної хімзброї. Напитися горілки в "стєльку" і бризкатися ним, чи що? Але сказати можна з впевненістю - російські розвідники стають найкращою зброєю проти Росії. Часи Ріхарда Зорге, всесильного КДБ, яке боялися так само, як сьогоднішній Моссад, можуть гріти душу послідовникам традицій СРСР. Не більше.

Дзвіночки кадрових проблем російських спецслужб були помітні ще з отруєння Олександра Литвиненка та впійманої пізніше Ганни Чапман - шпигунки українського походження, яка працювала в США. Тоді американці викрили мережу з 10 шпигунів. Відбувся обмін - Росія запропонувала західним країнам їхніх впійманих агентів, серед яких були Ігор Сутягін, Олександр Запорожскій, Геннадій Василенко та Сергій Скрипаль.

Що ми бачимо сьогодні? Росія не має ворожих агентів, яких можна обміняти на ту саму Бутіну (дуже схожа на Чапман) в США. Стало важко ловити профі - вміють хіба журналістів, як у випадку з Сущенком, та закоханих хлопчиків із впливовим татом в Україні - це про Гриба.

Інформація про втручання росіян в американські вибори "зливалася" на рівні оточення Путіна, розмови найвищого рівня про санкції і США чула та згодом розповідала про них звичайна проститутка Настя Рибка. І хоча їй встигли закрити рота тайською тюрмою, але це був неможливий провал нацбезпеки. Ще й два перевірені кадри поїхали в Солсбері та наслідили так, що Росія тепер навряд чи колись відмиється від "Новічка". Ну і один з останніх моментів - у Норвегії затримали 51-річного росіянина Михайла Бочкарьова. Він є IT-радником Ради Федерації. Його запідозрили в незаконному зборі даних шляхом проникнення через Wi-Fi в базу норвезького парламенту, де проходила конференція з комп'ютерної безпеки. Бочкарьов "спалився" і тепер сидітиме в тюрмі.

ГРУ провалюється навіть в Україні - Єрофеєв та Александров.

Штука в тому, що раніше Росія пишалася поверненням своїх агентів додому. Так було з Чапман, а ще раніше, в часи СРСР приділяли увагу полковнику КДБ Рудольфу Абелю, заарештованому в США в кінці 1950-их. Він був звільнений в 1962 в обмін на Гаррі Пауерса, пілота шпигунського літака U2, який був підстрелений в Радянському Союзі в 1960-му.

Зараз же "Боширов" і "Петров", котрі "спалилися" вже після повернення додому, удостоїлися хіба брехливого інтерв'ю Маргариті Симонян про красоти Солсбері. Єрофеєв та Александров взагалі кудись зникли. Акції на підтримку Марії Бутіної, в яких брали участь російські високопоставлені чиновники, зійшли нанівець.

Прославлений російський шпигун, образ якого підживлювали історії про Штірліца і Зорге, перетворився на якогось "зеленого чоловічка"-дилетанта. І це в країні, якою керує ФСБшник.

Причин цьому є декілька. Але одна з головних - це продажність верхів та низів. Так вже сталося, що у СРСР країною керували ідеалісти, і вони виховували таких же людей, котрі йшли і працювали в органах за ідею. Сьогодні ж головною ідеєю для багатьох у верхах є гроші, що вже про низи казати. Той самий олігарх Дерипаска, обговорюючи на яхті з віце-прем'єром Сергієм Приходьком питання санкцій за участі проституток, навряд чи думав про інтереси нацбезпеки.

А номера паспортів "Петрова" і "Боширова", котрі співпадали до останньої цифри, та подальша історія із базою паспортів є взагалі яскравим прикладом слабкості російської системи. Цю базу паспортів зацікавлені особи банально купили, і завдяки ній вони змогли дізнатися, що бланки, на яких номера йшли підряд, використовувалися для співробітників ГРУ. Відповідно, всі власники цих паспортів - агентура - були розкриті. А продали цю базу співробітники МВС.

Вишенька на тортику - це соцмережі. "ВКонтакте", який став інструментом ФСБ, так само "спалив" практично всіх російських "іхтамнєтов" у Криму та на Донбасі. Informnapalm і не тільки регулярно відстежують фоточки бравих вояк на Донбасі, а також російську техніку та інші "ніштяки". В епоху Інтернет наївно було думати, що жоден російський громадянин сам не викладе докази агресії своєї країни проти іншої.

З одного боку, продажність і непрофесіоналізм російських структур дає можливість Заходу купити будь-яку необхідну інформацію і вразити ворога. З іншого - за такі ж гроші агенти російських спецслужб можуть виконати будь-яке завдання, що робить їх потенційно небезпечними з точки зору прогнозування тієї межі, на яку вони підуть.

Одне вже зараз відомо точно - Кремль продовжить плодити "Боширових" і "Петрових", оскільки вся російська структура, включно із дипломатією, замінена шпіонажем і сумнівними кадрами невдахами. А в умовах, коли з рук російських дипломатів ніхто не хоче пити навіть чай, "Боширова" і "Петрова" у світі бачитимуть в кожному носієві "двоголового" паспорта.