Церковна дипломатія Лукашенка: Скільки коштуватиме Путіну та Кирилу підтримка з Мінська

Ніяка автономія Білоруської православної церкви Лукашенку, звичайно, не потрібна. Але в нього є як мінімум дві нагальні потреби — політична та економічна, які він може спробувати вирішити за рахунок російського патріарха та президента

Журналіст відділу «Світ»
Церковна дипломатія Лукашенка: Скільки к…

Вчорашня зустріч президента Білорусі Олександра Лукашенка з патріархом Московським Кирилом зовні нагадувала побачення двох старих друзів. Ну, майже друзів. "Розкол – це завжди погано, це погані наслідки, це найнебезпечніше. Ми дуже болісно ставимося до того, що відбувається в православ'ї", – констатував Лукашенко. "Хотів би подякувати за церковно-державні стосунки за лінією діалогу уряду Білорусі з Білоруською Православною Церквою", – відповідав йому крученими фразами Кирил. Атмосферу серйозності порушували хіба що роздуми Лукашенка про роль церкви в суспільстві ("Настрій громадян – це зона відповідальності церкви") та роздуми Кирила про причини занепаду моральності ("Сьогодні дуже багато проблем виникає від нашого технологічного розвитку"). Втім, це подробиці.

Формально і наслідки цієї зустрічі були для Росії цілком сприятливі – слідом за Російською православною церквою БПЦ розірвала стосунки з Константинополем. Що, врешті, й не дивно – на відміну навіть від УПЦ МП, Білоруська православна церква є структурною частиною РПЦ, і піти проти волі керівництва не могла ніяк. При тому, що стосунки білоруського президента з Російською православною церквою зараз дуже далекі від райдужних.

Перший "чорний кіт" пробіг між ними, коли Кирил відправив "на спокій", себто на пенсію, очільника БПЦ Філарета (Вахромєєва), який очолював білоруську церкву впродовж чверті століття і був особистим другом Лукашенка. В 2013 році Москва зняла його з посади, призначивши очільником БПЦ Павла (Пономарьова) і не порадившись при тому з бацькою. Який міцно образився і на всі свята та знаменні дати продовжував вітати не нового екзарха, а його попередника.

Не додавало Лукашенку любові до Павла і те, що на хвилі "Кримнашу" новий екзарх Білорусі поводився, як столична прима-балерина в районному будинку культури. Він так і не вивчив бодай кілька фраз білоруською мовою, ідею навіть не автокефалії – автономії білоруської церкви називав "диявольською спокусою", а білоруських греко-католиків – "сектантами".

І от зараз, у непростий для РПЦ момент, Лукашенко отримав можливість поквитатись з нахабним московським ставлеником. І заразом вирішити дві свої важливі проблеми. Перша з яких полягає в тому, що останнім часом якось надто активізувалися чутки про те, що в Москві всерйоз розглядають можливість зміни влади в Білорусі під час наступних виборів 2020 року. Кремлю не подобається ні "двовекторна" політика Олександра Лукашенка, ні його достатньо прозорі плани створення власної "династії". Ці чутки Олександра Григоровича дещо хвилюють. І, провівши чистки від надміру проросійських кадрів у КДБ та армії, він був би не проти отримати істотні можливості впливу на БПЦ, яка надто вже демонстративно виконує роль агента Москви у Білорусі.

Друга проблема, як то водиться, має суто економічний характер. У перманентних і непростих переговорах стосовно пільг на отримання російських вуглеводнів Лукашенку потрібні нові й нові аргументи на свою користь.

І першу, і другу проблеме можна бодай частково вирішити, натякнувши очільнику РПЦ та його фактичному керівництву у Кремлі, що нинішній статус-кво із БПЦ Лукашенка не влаштовує. Тим більше, що інструментів, аби зіпсувати життя РПЦ на білоруській території, в Олександра Лукашенко більш ніж достатньо. Починаючи від того, що, оспоривши права Москви на Київську митрополію від 1686 року, патріарх Варфоломій фактично ухвалив рішення ще й стосовно добрячого шматка білоруської території, який на той момент у неї входив. І закінчуючи існуванням Білоруської автокефальної православної церкви, якій, за бажання, можна повернути право на існування у Білорусі.

Про те, що в Білорусі доведеться йти на поступки, Кирил зрозумів: на зустрічі з Лукашенком він сидів у супровод "пеніонера" Вахромєєва та очільника УПЦ МП Онуфрія, загнавши в куток чинного екзарха Павла. Але, здається, символічними жестами справа не обмежиться. Президент Білорусі хоче мати на своїй території церкву, лояльну йому особисто, а не московському центру. І він за неї, здається, побореться.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme