Битва за Британію: Що означає для України поразка Джонсона

Британський парламент, який довів до відставки Терезу Мей, вперше показав здатність дієво протистояти і її наступнику Борису Джонсону. Невтішні знаки для британського прем'єра з'явилися учора іще звечора, коли депутат-консерватор Філліп Лі від Брекнелла, прибувши на засідання, сів на лави опозиції і заявив, що рішення провідника Консервативної партії чинять шкоду Сполученому Королівству.

На той час вже ні для кого не було секретом, що члени уряду, які в Британії за традицією зберігають і парламентські мандати, також налаштовані дати генеральний бій планам Брекзіту. Філіп Хеммонд, ексміністр фінансів і один з найвпливовіших торі, вже встиг заявити, що "готовий поставити національні інтереси вище за особисті загрози чи кар'єрні міркування".

Звичайно, погроза Джонсона виключити з партії всіх, хто піде проти його волі, висіла в повітрі. Але, схоже, частина депутатів явно не збиралися лякатися.

Тому коли Палата общин приступила до голосування за питання про перехід контролю над порядком денним від уряду до парламенту, результат нікого не здивував. 328 депутатів висловились за початок "Брекзіт-стопу", проти — тільки 301. Причому проти планів уряду проголосували не тільки опозиціонери, але і 21 депутат від Консервативної партії. Серед них — той-таки Хеммонд, внук Черчілля сер Ніколас Сомс, найстарший депутат в Сполученому королівстві 79-річний Кен Кларк та чимало інших. Яких, вочевидь, Джонсону доведеться таки виключати з партії, наживаючи собі нових ворогів. Ну, або ж залишати на місці — демонструючи, що його погрози не варті абсолютно нічого.

Натомість бунтівний парламент сьогодні розгляне законопроект, який фактично змусить прем'єр-міністра просити Європейський Союз про чергову відстрочку Brexit до 31 січня, якщо парламентарі не схвалять нову угоду або не проголосують за вихід без угоди до 19 жовтня.

Чи буде прийнте це рішення, чи погодиться ЄС на такі умови, і чи вдасться охопленій політичною кризою Британії про щось домовитись з Брюсселем до кінця року, наразі не знає ніхто.

Єдине, що зрозуміло вже зараз — це той факт, що британські консерватори заплатять за Брекзіт максимально можливу ціну. Скоріше за все, на наступних виборах — байдуже, чергових чи позачергових — їм доведеться пережити приниження. Притому не виключеним є варіант, що одна з найдавніших європейських політичних партій зазнає розколу.

Історія з Брекзітом продемонструвала декілька знакових моментів. Перший полягає в тому, що вихід з ЄС Британії, однієї з найрозвинутіших економік і найстарших європейських демократичних держав, впливає на союз набагато менше, ніж на державу-відступницю. Що свідчить про немалий запас здоров'я у ЄС, про скорий кінець якого люблять поговорити російські та, вряди-годи, американські політологи.

Для України, насправді, ця новина є вельми приємною. Вона означає, що як би не розвивались подальші перипетії сюжету, чинна політика ЄС щодо України радикальних змін та погіршень навряд чи зазнає. І сам факт міцності ЄС, вступ до якого в нас закріплено в законодавчому полі, є для України додатковою гарантією правильності обраних геополітичних орієнтирів.

А другий момент має чисто морально-етичний характер. Хочеться уявити, наприклад, наш "молодий і перспективний" парламент, депутатам якого Володимир Зеленський звелів проголосувати за якийсь сумнівний законопроект. Пригрозивши виключенням з партії і негайним кінцем політичної кар'єри. Цікаво було б довідатися, чи знайшлось би серед них два із гаком десятки людей, готових кинути мандатом об землю, зберігши вірність своїм переконанням.

Втім, у нас є шанс дізнатись відповідь на це питання, коли таємні поки що домовленості з Росією, які виникають в процесі підготовки наступного "нормандського" самміту, стануть явними, і потребуватимуть затвердження у парламенті.