Безвихідь Волкера: Чому його відставка болюче вдарить по Україні

Рішення спецпредставника Держдепу США з питань України Курта Волкера піти у відставку великою несподіванкою, на жаль, не стало.

Звичайно, формальним приводом для нього стала історія нібито з тиском Дональда Трампа на Зеленського і подальше розслідування Палати представників, яке може призвести до імпічменту президента США.

За день після публікації скарги анонімного інформатора про можливий тиск президента США Дональда Трампа на президента України Володимира Зеленського, у якій згадувалося і прізвище Волкера, а комітет із закордонних справ Палати представників оголосив про наміри його заслухати, останній і повідомив керівнику Держдепу Майку Помпео про свій намір піти у відставку.

Роль Волкера у цьому скандалі, вочевидь, зводилася до організації зустрічей між особистим адвокатом Трампа Рудольфом Джуліані та українськими посадовцями. Окрім того, 26 липня Волкер разом із послом США в ЄС Гордоном Сонлендом зустрічався із президентом Зеленським та іншими українськими високопосадовцями та, буцімто, радив їм, як поводитись стосовно прохань президента США.

Скоріше за все, саме ця зустріч і поставила дипломата в незручне становище, яке призвело до його відставки. Оскільки якщо він радив Зеленському і свиті поставитись до вимог Трампа стосовно розслідування "злочинів" Байдена-молодшого всерйоз, то виходить, що він був співучасником протиправної діяльності чинного президента США. Якщо ж Волкер навпаки радив не надто зважати на протиправні заяви господаря Білого дому – то виходить, він демонстрував нелояльність до чинної влади США, що теж не личить дипломату.

Втім, якою саме була роль Волкера в усій цій історії, покажуть найближчі дні, у які, вочевидь, відбудеться його допит у Конгресі. Волкер явно занадто розумний для того, щоб брехати в ситуації, коли його слова можуть підтвердити або спростувати чимало сторонніх людей.

Проте вся ця історія, не виключено, радше привід, а не причина відставки. Вочевидь, найбільшою помилкою Курта Волкера стало те, що він погодився, умовно кажучи, сісти грати з чортом у карти. Він надіявся, що зберігаючи здоровий глузд і елементи порядності, він зможе працювати в команді чинного президента США. Це і було помилкою. Задля справедливості слід зазначити, що аналогічну помилку в свій час вчинили немало інших політиків вищого ешелону – серед який і "скажений пес" Меттіс, і "яструб" Болтон, і інші достойні та цікаві екземпляри вашингтонського політичного "звіринцю", які вже покинули команду Трампа.

Але наслідки відставки Волкера, здається, найбільше відчують не у Вашингтоні, а в Києві. Оскільки американський дипломат, здається, був одним з останніх тісно задіяних в переговорному процесі дипломатів, стосовно яких не виникало сумнівів ані в рівні компетентності (як то є, на жаль, із зовнішньополітичною командою чинного президента України), ні в проукраїнській позиції (стосовно чого виникають регулярні сумніви, коли йдеться про задіяні в процесі переговорів з Росією дипломатичні команди Німеччини та Франції).

Таким чином, Україна в непростий момент власної зовнішньополітичної слабкості втратила потужного союзника. Але це, насправді, менша частина проблеми.

Більша її частина полягає в тому, що зараз, коли в США вирує скандал довкола дій Трампа, який навряд чи закінчиться імпічментом, але буде мати довге й голосне відлуння аж до самих президентських виборів, надіятись на те, що хтось із адекватних співробітників Держдепу поспішить зайняти полишене Куртом Волкером місце не доводиться. Україна має всі шанси стати "токсичною темою". В першу чергу тому, що цілі американської зовнішньої політики стосовно України, як їх бачать у Білому домі, надто вже радикально відрізняються від тих цілей, які ставитимуть перед дипломатами – хоч і в непрямий спосіб – із Капітолійського пагорба. Для Держдепу і тамтешніх мешканців очевдно, що конфлікт між республіканцями з адміністрації і демократами з Палати представників перейшов у стан гарячої війни, і Курт Волкер, не виключено, отримав темну пляму в біографії просто тому, що допоміг Джуліані домовитись про зустріч з українськими посадовцями. Як працювати дипломатам за таких умов, не зовсім зрозуміло. Тому подальша їхня робота, не виключено, зведеться до ультраобережних заяв із Вашингтона.

А Україні залишається надіятися на шанс дотягнути чи до імпічменту, чи до наступних виборів у США, які нарешті підведуть риску під цим далеко не найкращим періодом американської політичної історії.