Безпощадна боротьба за мир: Чому Туреччина та Росія підтягують війська до Карабаху

Нарощування військового потенціалу Росії в Карабаху та Туреччини в Азербайджані, разом із публічними суперечками стосовно функціонування майбутніх "миротворців", наштовхує на думку про те, що гаряча фаза конфлікту в Карабаху може відновитися — при тому за участі іноземних військ

Безпощадна боротьба за мир: Чому Туреччи…
Фото: rbc.ru

Поки у Вірменії триває політична криза та поховання жертв війни в Нагірному Карабаху, у стані переможців та "модераторів" цього конфлікту все також непросто.

З одного боку, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган видав указ про розміщення турецьких військових в Азербайджані. У направленому на розгляд до парламенту документі все максимально неозначено — відсутня як точна кількість майбутніх турецьких миротворців, так і місце їх базування. Себто місцем, звичайно, буде спільний азербайджансько-турецький моніторинговий центр, покликаний "забезпечувати мир і стабільність на Південному Кавказі".

Проблема тільки в тому, що, на думку Кремля, висловлену Лавровим, та підтриману Пєсковим, центр буде розміщений "далеко від Карабаху". Натомість Ердоган говорить про роботу центру саме на "території, звільненій від вірменської окупації". При тому Азербайджан, від якого ніби й залежить робота цього органу, зберігає таємничу мовчанку. При тому існують чутки, що військові та цивільні спеціалісти із Туреччини в моніторинговому центрі — це одна історія, а ймовірне розміщення турецьких збройних підрозділів в Азербайджані в якості запоруки безпеки у поствоєнний період — це вже зовсім інша історія, яка також зараз обговорюється між Баку та Анкарою.

Паралельно з тим і російські війська в регіоні поводяться дещо дивно. Всі вже, звичайно, чули про "миротворців" із 15-ї окремої мотострілецької бригади російської армії, які оперативно вилетіли до Карабаху в момент підписання мирної угоди — а може навіть трохи раніше. Але окрім підрозділу, журналісти помітили в Карабаху істотну кількість доволі дивної як для миротворчої місії російської техніки — на кшталт РСЗО "Град" та танків. При тому бортові номери техніки свідчать про те, що ніякого стосунку до 15-ї ОМСБ вони не мають — оскільки належать військам Закавказького військового округу.

Звичайно, можна припустити, що як Росія, так і Туреччина абсолютно щиро готові підтримати виконання карабахського перемир'я. І за допомогою військових сил хочуть просто застабілізувати ситуацію. Просто щоби, з одного боку, гарячі голови в Баку не вирішили скористатися політичним хаосом у Вірменії, і не звільнили ще кількасот квадратних кілометрів. Ну і навпаки, щоби вірмени, оговтавшись від міжусобиці, не виконали свою погрозу, денонсувавши наявний мирний договір задля реваншу на полі бою. Імовірність як першого, так і особливо другого сценарію є цілком реальними.

Але подібному оптимістичному припущенню заважає декілька фактів. По-перше, якби Москва і Анкара мали б наперед узгоджені плани стосовно завершення конфлікту в Карабаху, непорозуміння з місцем розташування моніторингового центру навряд чи б виникали.

По-друге, якщо б в Туреччині мали чітке уявлення про подальший перебіг подій в регіоні, там навряд чи б приховували свої погляди на ситуацію від союзників по НАТО. В той час як у реальності все відбувається у прямо протилежний спосіб. Наприклад, держсекретар США Майк Помпео днями особисто відвідав Туреччину — саме для того, щоби прояснити плани Анкари стосовно Карабаху. Але з ним банально ніхто не зустрівся. Не тільки Ердоган, але навіть міністр закордонних справ Чавушоглу "не знайшли часу" для зустрічі з главою американської дипломатії. І тепер Помпео разом із французьким колегою Ле Дріаном були вимушені звертатися до Росії з пропозицією "прояснити ситуацію" довкола Карабаху. Ситуація виходить цікавою — для отримання важливої дипломатичної інформації Вашингтон вимушений звертатись до головного геополітичного суперника, оскільки країна — союзник США по НАТО – банально ігнорує подібні запити.

Втім, пояснення цієї ситуації може полягати навіть не в похолоданні у стосунках між США та Туреччиною, яке, звичайно, також є очевидним. Річ в тому, що в Анкарі ще не прийняли фінального рішення стосовно післявоєнної конфігурації сил в Азербайджані та Карабаху. Але роль "просто спостерігачів у Баку" туркам здається явно замалою. Тому вони й будуть тестувати реакцію росіян на різні форми присутності військової Туреччини в регіоні. Благо, що дружній Азербайджан зараз не має ані бажання, ані можливості відмовити турецьким солдатам у гостинності.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"