В Європі нема кому збирати врожай: Чому COVID-19 вдарить по заробітчанах більше, ніж по фермерах

Відсутність робочих рук на полях ЄС фермери будуть компенсувати, заміщуючи їх місцевими працівниками з числа безробітних-жертв економічної кризи, та відмовляючись від вирощування культур, які вимагають надто багато ручної праці. Якщо це триватиме довший час, ринок праці для мігрантів може скоротитися

В Європі нема кому збирати врожай: Чому…
Фото: Shutterstock

Про те, що без робітників з Центральної Європи (в тому числі – і з України) європейські фермери не зможуть ані посадити, ані зібрати урожай, дотепер не написав хіба лінивий.

Особливо охоче "ймовірну катастрофу" описують російські ЗМІ. Хоча і на самій Росії, до речі, ситуація теж не надто відрізняється – наприклад, іще в квітні тамтешній Союз виробників ягід звертався до міністерства сільського господарства з повідомленням про те, що без мігрантів – здебільшого із Середньої Азії – в значної частини російських фермерів виникнуть немалі проблеми. Аналогічною є і ситуація в США, де помітну частину сільськогосподарських робіт виконували сезонні робітники з Мексики.

Наразі час спливає, а налагодити якусь подобу доставки "гастарбайтерів" зуміли тільки в Німеччині, де офіційно дозволили в'їзд сезонним робітникам. Хоча й там не все так просто, оскільки з шуканих 40 тисяч сезонних робітників у квітні прибуло трохи більше 20-ти. Окрім того, періодично виникають проблеми зі спалахами коронавірусної інфекції в місцях проживання робітників – мігрантів. Схожою є ситуація і у Великій Британії.

Натомість у Франції, Італії та Іспанії, з їхнім достатньо масштабним сільським господарством і жорстким карантином, викликаним важким перебігом пандемії, жодних дієвих схем щодо повернення заробітчан наразі не існує. Тамтешня влада намагається реалізувати сценарій часткового заміщення сезонних працівників силами місцевого населення. Фактором на користь подібного підходу є багатократне зростання кількості безробітних. Втім, чи вдасться досягнути успіху в такій непростій справі, наразі невідомо.

При тому уряди країн походження сезонних працівників теж не поспішають відправляти людей на заробітки, побоюючись неконтрольованого руху людей. В цьому плані позиція України, яка внаслідок активної праці групи дипломатів із Пристайком на чолі зуміла відправити аж три літаки із заробітчанами, звичайно, виглядає курйозом – але і в тій самій Румунії виїзд заробітчан є не те щоби зовсім безпроблемним. Тому перспектива "карантинного літа без гастарбайтерів" наразі видається цілком ймовірною. Для того, щоби зрозуміти, як вплине відсутність сезонних працівників на європейське (і не тільки) сільське господарство, можна проаналізувати, яких саме робітників потребують європейські країни.

Це можна зробити на прикладі Великої Британії. Де за свіжими даними Британської асоціації агровиробників, цього року для збирання спаржі, салатів та листя салату з середини квітня потрібно дванадцять тисяч працівників. До травня попит досягне приблизно тридцяти тисяч – для збирання полуниці і ще як мінімум десять тисяч для збору "м’якого" врожаю, зокрема - малини. Пізніше влітку знадобиться близько сорока – п'ятдесяти тисяч для збору яблук та груш.

Можна припустити, що в інших європейських державах ситуацію буде схожою – з врахуванням місцевої специфіки, звичайно. Наприклад, у Франції потребують цілих вісімдесят тисяч збирачів полуниці з яких у попередні роки більше половини були іноземцями.

З цих даних можна зробити декілька простих висновків. По-перше, через відсутність сезонних працівників голод Європі не загрожує. Оскільки без спаржі, полуниці, малини мешканці ЄС, в принципі, можуть прожити. Не дуже добре, але можуть. Яблука і персики можуть бути завезені і знезаражені промисловими способами.

Тому проблема із заробітчанами загрожує, першочергово, самим заробітчанам - тим, що відносно невеликі італійські чи іспанські родинні ферми, де вони працювали, можуть банально збанкрутувати. На їхньому місці простягнуться просторі поля агрохолдингів із зерновими, які не потребують ручної обробки. Чи масиви сонячних панелей, які в тій же Німеччині складають істотну конкуренцію сільгоспкультурам. І за рік-другий подібної ситуації їхати буде банально нікуди. Бо виробництво вимогливих до кількості ручної праці сільгосппродуктів перекочує з Європи в країни, де тих рук і без українців з румунами достатньо.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"