Імпічмент Трампу і загроза свободі слова: Що відбуватиметься у США

Сорок п'ятий президент США Дональд Трамп змирився з поразкою і готовий покинути Білий дім в день інавгурації свого суперника. Якщо б він прийняв подібне рішення тиждень тому, то міг би не тільки увійти в підручники з історії як один із президентів великої держави, але й спробувати поборотися за втрачену посаду через чотири роки.

Втім, зважаючи на всі супутні обставини, все буде інакше. У п'ятницю спікер нижньої палати Конгресу Ненсі Пелосі заявила, що ініціює імпічмент Дональда Трампа, якщо той не піде у відставку негайно. Готовності Трампа виконати цей ультиматум наразі не помічено, тож уже сьогодні Палата представників планує винести на обговорення рішення щодо імпічменту.  У чернетці, яку конгресмени почали складати, іще переховуючись від натовпу трампістів під час штурму Капітолію, зокрема, є фраза про те, що "Трамп взяв участь в тяжких злочинах і проступках шляхом умисного підбурювання насильства проти влади Сполучених Штатів".

У демократів є більшість в нижній палаті Конгресу, тож рішення про імпічмент має всі шанси бути прийнятим. У Сенаті потрібно вже дві третини голосів, і без співпраці з республіканцями не обійтися. Але якщо зважити на ступінь роздратування Трампом поміркованих республіканців, шанси на схвалення імпічменту є і там. Хоча все відбудеться і з певним запізненням – Сенат США зараз на канікулах, і збереться тільки в день інавгурації Байдена.

Рішення про імпічмент, прийняте вже після інавгурації нового президента, носитиме радше символічний характер, але нинішня ситуація матиме колосальні наслідки для політичної кар'єри нинішнього господаря Білого дому. Адже навіть якщо за імпічмент і не вдасться знайти дві третини голосів у Сенаті, там можуть заборонити Трампу займати будь-які державні посади. І для такого рішення цілком достатньо простої більшості голосів, яка знайдеться і в демократів. Та й чимало республіканців із задоволенням проголосують за можливість раз і назавжди вивести Дональда Трампа з політичної гри.

При тому механізмів відсторонення Трампа від влади існує одразу два. Оскільки позбавити його повноважень, користуючись 25-ю поправкою до Конституції США, можуть і однопартійці. Для цього віце-президенту Майку Пенсу і половині кабінету міністрів досить визнати Трампа нездатним виконувати свої обов'язки. Після чого президентська влада перейде до Пенса. Трамп може заперечити, відправивши лист до Конгресу: тоді влада автоматично повернеться до нього. Після чого Конгрес проголосує, і, у випадку якщо дві третини висловлять недовіру Трампові, влада до інавгурації Байдена залишатиметься в руках Пенса. Який, втім, не готовий починати подібний сценарій, але не виключає його, якщо Трамп "стане ще більш нестабільним".

Втім, поки що республіканські посадовці демонструють ставлення до Трампа, "голосуючи ногами": від моменту безславного штурму свої посади покинули міністри освіти і транспорту, заступники прес-секретаря Білого дому і радника з національної безпеки, та чимало високопоставлених дипломатів.

Сумніватися в тому, що Дональд Трамп вчинив політичне самогубство, наразі не доводиться. Але як би не склалася його подальша доля, свій вплив на політичний ландшафт США він таки вчинив. І вплив цей нікуди не подінеться навіть за багато років після зникнення Трампа з політичного горизонту.

Оскільки система обмежень і цензури, яку соцмережі були вимушені ввести стосовно все ще чинного президента США, насправді, залишиться і після зміни господаря Білого дому.

З одного боку, захисники "демократичних цінностей" з Росії, Білорусі та Китаю будуть розповідати про "кричуще порушення прав президента" і засилля цензури з боку "світової закуліси", Сороса і рептилоїдів. Вони, власне кажучи, це вже й так роблять.

З іншого боку, ситуація з блокуванням Трампа, декотрих його соратників і напівконспірологічних протрампівських організацій на кшталт QAnon, є достатньо простою – які б дискусії при цьому не лунали довкола.

Просто соцмережі досягли стадії специфічного "дорослішання", яка вимагає певної відповідальності за свій бізнес.

В старому, "друкованому" світі в демократичній країні загалом, і в США – зокрема практично кожен міг знайти газету, яка могла б опублікувати його роздуми про несправедливість еліт і потрібність щось змінювати в політиці. І навряд чи знайшов би газету, яка б погодилася друкувати заклик йти й брати штурмом парламент.

До такої реальності доведеться тепер звикати і в соцмережах. Адміністрація яких буде балансувати зберегти максимальну відвідуваність всіма – в тому числі й несистемними опозиціонерами та конспірологами. А з іншого буде вимушена стежити за тим, щоб сторінки не перетворювалися на поле до закликів до насильства на вулицях. Ну, за винятком тих випадків, коли, на думку багатьох користувачів та керівництва соцмережі, обійтися без такого насильства зовсім неможливо, і адміністрація готова взяти на себе ризик і втягнутися в революцію. Заплативши відповідну ціну у випадку невдачі. За таких умов друкована преса живе десятиліттями – і такою стане реальність у соцмережах після епохи Трампа в американській політиці.

Головне фото: depositphotos