Без США: Як європейці із Зеленським "перезапускатимуть" Мінські домовленості

Післязавтра, 30 травня, до України прибуде цвіт європейської дипломатії - очільник МЗС Німеччини Гайко Маас та його французький колега Жан-Ів Ле Дріан. Візит європейських посадовців анонсував як заступник президентської адміністрації Вадим Пристайко, так і посол України у Німеччині Андрій Мельник. На думку якого "надзвичайно важливо і символічно, що вже на десятий день після інавгурації президента Володимира Зеленського член федерального уряду, міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас здійснює візит до Києва".

 

Втім, якщо відкинути дипломатичні пишноти і підлегле вірнопідданство, офіційної інформації про цілі цього колективного візиту наразі немає. Хоча попередня дипломатична активність Банкової дає доволі прозорі натяки стосовно теми скорої розмови. Зокрема, 24 травня Меркель провела телефонну розмову із Зеленським, під час якої обидві сторони "наголосили на необхідності повної реалізації Мінських домовленостей" і продемонстрували зацікавленість в продовженні "тісної співпраці у нормандському форматі". Того ж дня в АП анонсували аналогічну розмову і з президентом Франції Макроном. А учора Пристайко відвідав Берлін, де провів переговори з посадовцями із офісу Меркель на ту ж сакраментальну тему: як "перезапустити" - пардон, "рестартувати", як каже теперішня владна команда - виконання Мінських угод.

 

Тому майбутня зустріч, скоріше за все, також буде присвячена тій самій темі. В цьому місці політично стурбований читач може здивуватися. Адже ще лічені тижні тому - в кінці квітня - Володимир Зеленський, хоч і повторював мантру про "безальтернативність мінських угод", але супроводжував її зливою власних ідей та інтерпретацій. Зокрема, стосовно того, що життєво необхідним є розширення переговорів у "нормандському форматі" за рахунок США та Великої Британії.

Далі команда Зеленського, зазвичай, приводила якусь трохи смішну для знайомих з темою людей аргументацію про те, що ці країни буцімто є підписантами Будапештського меморандуму, і тому вони щось нам "винні". Але все це було не так важливо.

 

Ключовий месидж щодо необхідності розширювати коло учасників переговорів був чіткий, і навіть не позбавлений внутрішньої логіки. І от - інавгурація минула, повноваження у сфері зовнішньої політики отримано, а замість зміни формату перемовин все повертається до дипломатичних спроб оживити фактично мертвий (через власну недієвість) формат і виконати домовленості, з якими усі згодні, але які з самого початку були написані так, щоби частина учасників могла їх не виконувати, закидаючи опонентам класичне "а ви перші все реалізуйте". Такий результат, на жаль, закономірний. І єдина - хоча й істотна - вина Зеленського полягає у тому, що перед тим, як робити подібні пропозиції, слід оцінювати їх реалістичність.

 

Бо навіть в період виборчої кампанії було цілком зрозуміло, що розширення нормандського формату не відбудеться. Оскільки Франція з Німеччиною хотіли би бачити за переговорним столом представників Трампа нітрохи не більше, ніж представників Путіна. Але якщо без останніх обійтись не вдасться - то перших можна - і треба - уникати. При тому США, які вибрали курс на ізоляцію російського режиму (з періодичною "звіркою годинників" на дипломатичному рівні), не захочуть брати участь і регулярних і довгих зустрічах, приречених на тупик. Принаймні, до того моменту, поки в Кремлі не приймуть рішення починати реальний дипломатичний торг, а не продовжуватимуть настоювати на своїх початкових вимогах, очевидно неприйнятних для України. Участь в переговорах Британії - яка фактично втратила уряд і готується чи то до повторного референдуму про власну долю, чи то до хаотичного Брекзіту з не передбачуваними результатами - говорити теж якось не доводиться. Хоча б тому, що на кожну зустріч у форматі "Мінськ+" з Лондона, не виключено, приїжджав би інший міністр зовнішніх справ.

 

Тому надії на розширений формат переговорів з Росією доведеться відкласти на роки - принаймні, до того моменту, коли і в Білому домі, і на Даунінг-стріт сидітимуть інші люди. А поки що усія наявні учасники "нормандського формату" будуть збиратися на чергові "продуктивні зустрічі", де відбуватиметься "з'ясування позицій сторін". Ну, і делікатне навчання новообраного українського президента на тему того, чому Мінські угоди - неуникні, безальтернативні, і, на разі, не надто придатні до практичного використання.