Без шансів для Європи: Чим завершились газові баталії України та Росії в Брюсселі

Останній раунд тристоронніх міністерських переговори Росії, України і Єврокомісії з питання транзиту російського газу через українську територію, що відбувся сьогодні в Брюсселі, особливих несподіванок насправді не приніс.

До переговорів українська сторона, насправді, підійшла в непоганій формі. Зокрема, 23 жовтня окружний суд Амстердаму заарештував 100 відсотків акцій компанії South Stream Transport B.V., яка займається будівництвом "Турецького потоку". Рішення було прийнято в рамках справи про шахрайські дії "Газпрому", який передав 100% акцій South Stream своєї дочірньої компанії "Газпром трансгаз Краснодар" за один день до того, як судові виконавці почали заморожування активів "Газпрому" в Нідерландах за позовом "Нафтогазу".

По-перше, це рішення, ймовірно, призведе до сповільнення будівництва газогону, який повинен замінити собою українську ГТС. І, по-друге, хоча українська сторона поки не надто охоче погоджується обговорювати можливість угоди "відмова або скорочення претензій, задоволених Стокгольмським арбітражем, в обмін на вигідні умови контракту", про що сьогодні за результатами переговорів іще раз нагадав міністр енергетики та захисту довкілля України Олексій Оржель  – але такий варіант домовленостей, на який би більш чи менш охоче пішли в Кремлі, в принципі, залишається.

Паралельно із переговорами в Брюсселі питання транзиту російського газу територією України обговорювалось і на максимально високому рівні – між президентом Росії Володимиром Путіним та канцлером Німеччини Ангелою Меркель, під час телефонної розмови. В ході якої Путін збирався розповісти німецькій колезі про свої досягнення в Сирії – але розмова якось сама собою перейшла на транзит газу через Україну.

Зрозуміти інтерес фрау Меркель в цій ситуації, звичайно, можна. Бо, з одного боку, "Північний потік-2", який вона так старанно лобіювала, все ще не готовий – і залишиться в стані неготовності іще як мінімум з рік. А от чергова українсько-російська газова війна з великою ймовірністю розпочнеться вже через два місяці.

Втім, судячи із загального хронометражу розмови і відсутності будь-яких деталей з обох сторін, якихось епохальних рішень лідери двох країн не прийняли.

Як не прийняли подібних рішень і у Брюсселі. Оскільки рішення про те, що майбутній контракт базуватиметься на законах і правилах ЄС, сторони прийняли іще у вересні. А от щодо тривалості контракту, обсягів та тарифів жодних домовленостей досягти не вдалося і сьогодні.

Тому  ситуація на "газовому фронті" і до, і після переговорів залишається достатньо стабільною. Україна робить все можливе, аби встигнути "дореформувати" свою газотранспортну систему до європейських стандартів, і пройти сертифікацію нового оператора ГТС - компанії "Магістральні газопроводи України".

Пропозиція голови правління "Нафтогазу" Андрія Коболєва, озвучена іще в кінці вересня, стосовно вартості транзиту через українську ГТС, судячи з усього, залишається в силі. Зокрема, якщо "Газпром" бронюватиме 60 мільярдів кубометрів на рік, то протягом 2020-2024 років у "Нафтогазі" очікують тариф на рівні 3,21 долара за прокачку тисячі кубометрів газу на 100 кілометрів української ГТС, якщо ж "Газпром" бронюватиме 90 мільярдів кубометрів, то тариф розраховують на рівні 2,56 долара. Ці цифри можуть бути дещо змінені – але не докорінним чином.

Натомість Росія займає вичікувальну позицію, сподіваючись обмежитись великим "однорічним" контрактом – після чого фактично відмовитись від української ГТС. Зважаючи на неготовність "Турецького потоку" і "Північного потоку – 2", а також з урахуванням рішення Суду ЄС по газогону Opal, "Газпрому" наступного року доведеться прокачувати через Україну 80-90 мільярдів кубометрів. Після завершення будівництва газопроводів, що може статися в 2021 році, цей обсяг знизиться до 20 млрд кубометрів або навіть менше. За таких умов експлуатація української ГТС може стати економічно невигідною.

А представники ЄС тим часом намагаються допомогти Україні "дореформувати" ГТС – і при тому сильно нервуються з приводу того, що, зважаючи на динаміку переговорів, "газової війни" не уникнути. А поставки російського газу в січні можуть бути припинені. Про "розчарування" і "занепокоєність" європейський модератор переговорів, віцепрезидент Єврокомісії Марош Шефчович сьогодні багато розповів.

При тому ніякі зміни процедури укладення контракту – хоч за старою, "пострадянською" процедурою, хоч у відповідності до європейських газових директив, не змінять суті. Зараз йде жорсткий торг за те, скільки років існуватиме українська ГТС у економічно вигідному режимі. Було б дуже бажано, щоби цей термін вийшов максимально довгим. А ще – щоби керівництво як "Нафтогазу", так і країни загалом розуміло, що рано чи пізно він закінчиться.

І щоб за час "нормальної" експлуатації ГТС були розроблені якісь плани стосовно її майбутнього на той момент, коли російські "потоки" таки запрацюють. Бо все, що є наразі – це фантазії виконавчого директора "Нафтогазу" Вітренка про "водень із відновлюваних джерел енергії", який Україна закачає у газові труби, коли вони вже не знадобляться Росії.