Без МВФ і на російські гроші: Як у Молдові хочуть реалізувати "план Коломойського"

Країна розглядає можливість "паузи" у співпраці з Міжнародним валютним фондом. А паралельно відсилає "посланців" до Кремля – обговорити можливість отримання кредиту на суму 500 мільйонів доларів. Не приховуючи при тому, що головна мета позики – підвищення пенсій та зарплат бюджетників до президентських виборів наступного року. Ну, в сенсі, уряд хоче "інвестувати значну кількість грошей у соціальну сферу", - як відверто сказав теперішній прем’єр-міністр Йон Кіку. Який, народившись в селі Пиржолтень і закінчивши факультет менеджменту Академії економічних наук в Кишиневі, береться критикувати макроекономічні вимоги МВФ.

Такою стала соціальна, економічна та політична реальність у Молдові після того, як химерна коаліція з прозахідних і проросійських політиків, яка керувала країною після скинення Плахотнюка, розпалася. Після чого "прозахідні" політики опинились в опозиції, а от проросійські – залишились при владі. Якось так сталося. І тепер ці соціалісти "розглядають будь-яке співробітництво із зовнішніми партнерами через призму національних інтересів Молдови". Простіше кажучи, новий уряд хоче реалізувати сценарій, за якого соціалісти купують лояльність виборців, здебільшого - пенсіонерів та бюджетників, після чого виграють вибори і йдуть за новою позикою до Кремля.

Загалом, всі небезпеки такого простого, здавалось би, шляху вже неодноразово були випробувані і наочно продемонстровані різними політичним діячами – від експертів, на кшталт президента Білорусі Александра Лукашенка і до дикуватих дилетантів, на кшталт Віктора Януковича. Але ні – чергові популісти і гравці на ностальгії за радянськими часами намагаються знову зіграти в ту саму гру. В разі, якщо їм вдасться отримати російську позику – хоч, може і не зовсім у сподіваному розмірі – шанси банально "купити" електорат у них, звичайно, будуть. Чисто в силу невеликого розміру Молдови.

А про можливу ціну, яку Кишинів буде вимушений сплатити Москві, загалом, також можна здогадатися. Її першим і неодмінним елементом стане відмова від євроінтеграційних тілорухів – а також від курсу на поглиблену співпрацю з Румунією. Що навряд чи додасть ентузіазму Євросоюзу до справи співпраці з країнами "Східного партнерства". Другим елементом цієї ціни, дуже ймовірно, стане згода на "реінтеграцію" Придністров'я, куди чинний президент Молдови Додон вже й так їздить святкувати День народної єдності Росії з тамтешніми лідерами сепаратистів.

Цілком ймовірно, що отримавши проросійську владну вертикаль у Молдові, Кремль ударними темпами реалізує цю "реінтеграцію", після чого оголосить її взірцем і для України з Донбасом. З подальшими активними спробами підігнати політику Києва під кишинівські лекала. Так на практиці виглядає майже точна реалізація нещодавно озвученої Ігорем Коломойським ініціативи стосовно відмови від співпраці з західними інвесторами і "повороту" в бік Росії. Якщо комусь такий сценарій виглядає достатньо привабливим, то зараз цілком можна приєднатись до рядів його потенційних виконавців. Щоправда, прихильники політики Коломойського наразі ще не мітингують за відмову від співпраці з МВФ, а всього лише пікетують Нацбанк та Ощадбанк. Але всьому свій час.