"Куратор Донбасу" Козак у Берліні: Про що Німеччина та Росія домовлялися без України

Вчорашній бліц-візит заступника керівника адміністрації президента Росії – і фактичного "куратора Донбасу" Дмитрія Козака до Берліна породив зливу найрізноманітніших слухів та припущень.

І не без підстав. По-перше, російський посадовець прилетів до Німеччини в момент, коли всі пасажирські перельоти заборонені, і скористався для цього спецбортом "Росія". По-друге, Дмітрій Козак перебуває під особистими санкціями, і ступати на землю ЄС прав ніби як не має.

Таким чином, провівши двосторонні переговори із цим російським посадовцем, його німецькі колеги не тільки здійснили не надто дружній крок стосовно України, але й продемонстрували своє ставлення до заборон та регуляцій ЄС.

Адекватної інформації стосовно результатів переговорів наразі немає. В Берліні повідомили, що коментувати подібні візити не збираються. Додають лише, що пустили Козака "в якості винятку".

Сам Козак розповів про "конструктивний характер" переговорів, про "додатковий імпульс", який його розмова дасть для "інтенсифікації переговорів і в нормандському форматі, і в тристоронній Контактній групі в Мінську", і навіть про те, що сторони досягли якоїсь угоди "про взаємні подальші дії щодо мирного врегулювання конфлікту в Україні, за рішенням безлічі непростих завдань, які потребують вирішення". Жодних подробиць, звісно, повідомлено не було. Загалом, із цих дуже округлих і дуже дипломатичних формулювань складається враження, що Козаку було важливим підтвердити сам факт переговорів з німецькими представниками. Не вдаючись у деталі, повідомити світу про свою рукопожатність.

В цьому місці можна, звичайно, припустити, що трапилась якась "тотальна зрада", і було укладено "сепаратний мир" між Москвою та Берліном.

Але проти подібного припущення є немало аргументів. По-перше, якби справді йшлося про сепаратні переговори між Росією та ЄС, на зустрічі абсолютно точно були б присутніми представники Франції. Оскільки "медовий місяць" між Макроном і Меркель минув давно, Париж обов'язково надіслав би свого представника на реально важливу зустріч. Чого, судячи із супутніх чуток, не трапилося.

По-друге, в разі, якби в Берліні затіяли якусь ризиковану дипломатичну самодіяльність, впродовж половини доби вже була б озвучена реакція з боку США, які, попри специфічні стосунки з Німеччиною, мають розгалужені канали для отримання розвідувальної інформації з офісу фрау канцлерін. Чого, знову таки, не було.

Врешті, й тон коментарів українських посадовців виглядає надто вже оптимістичним, як для повноцінної "зради". Зокрема заяви очільника МЗС Дмитра Кулеби, який стверджує, що Козака запрошували в Берлін не для "сепаратного миру", а навпаки - через відсутність прогресу у виконанні мінських угод, а також у зв'язку з пропозицією української сторони підвищити рівень представництва Тристоронньої контактної групи.

"Україна знала про цей візит Козака заздалегідь і буде знати про те, як він пройшов. У нас з партнерами діє правило - ми нічого не вирішуємо за спиною один одного. тому ні про які ігри за нашою спиною мова не йде ", – зазначив Кулеба. Не уточнивши, втім, чому про візит Козака публіка довідалася із спостережень журналістів, а не із прес-релізу МЗС.

Втім, певна конспірологія стосовно цього візиту все-таки можлива. І стосується вона не стільки україно-російського конфлікту, щодо якого було проведено чергову ритуальну зустріч, результати якої кожна сторона все рівно трактуватиме  по-своєму, а стану російсько-німецьких стосунків загалом. Оскільки Козак, крім того, що є куратором "українського напрямку", на період, впродовж якого російський президент займається переховуванням від пандемії, виконує і масу інших дипломатичних доручень. Зокрема, в даному випадку може йтися про проблеми, які виникли в російського "Газпрому", коли німецьке федеральне мережеве агентство відмовило проекту "Північний потік – 2" в імунітеті до газової директиви Європейського Союзу. Яка передбачає, що в "ексклюзивну" російську трубу до Німеччини доведеться додавати як мінімум 50% "стороннього" газу.

Іншою темою для розмови могла стати достатньо принизлива історія про те, як російські хакери зламали пошту Меркель, були ідентифіковані німецькими фахівцями, а сама фрау канцлерін учора була змушена пояснювати в Бундестазі, чому вона на це ніяк не реагує.

Тому баланс дипломатичних аргументів під час вчорашнього візиту явно був на боці німецької сторони. І припущення про "тотальну зраду" не виглядають надто ймовірними. Але й той факт, що вчорашня розмова могла бути пов'язана з якимось економічними преференціями стосовно роботи російського газового монополіста на німецькому ринку, насправді, теж не надто тішить.