Берлінський фарт Путіна: Чим загрожує Україні наступник Меркель

Онлайновий з'їзд німецького ХДС минув у жорсткій політичні боротьбі. За посаду керівника партії змагалися колишній голова фракції християнських демократів Фрідріх Мерц, очільник зовнішньополітичного комітету бундестагу Норберт Рьотген та прем'єр-міністр федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія Армін Лашет.

Після першого туру фаворитом виглядав Мерц, який набрав 380 голосів проти 385 у Лашета, але після того, як у другому турі прихильники Рьотгена підтримали менш успішного кандидата, він виграв.

При тому Лашета можна вважати ветераном ХДС – вперше він потрапив у бундестаг від цієї сили 27 років тому. Але членством у парламенті його політичні досягнення і вичерпувалися впродовж багатьох наступних років. І тільки в 2012 році, ставши заступником Меркель, він потрапив у категорію політичних важковаговиків. При тому він завше залишався вірним союзником Ангели Меркель, яка, хоч і без особливого ентузіазму, порекомендувала однопартійцям на з'їзді його підтримати.

При тому стосовно політичних поглядів Лашета можна сказати дві ключові речі. По-перше, він є прихильником лівої ідеології. Незважаючи на те, що виводить свій родовід від Карла Великого, Лашет завше виступає за максимізацію соціальних гарантій і підтримку найбільш вразливих верств населення. І, по-друге, що набагато гірше, його без вагань можна назвати прихильником Росії. Коли Росія здійснила анексію Криму, цей персонаж критикував "антипутінський популізм". Коли його політичний суперник Мерц пропонував заморозити будівництво "Північного потоку – 2", Лашет категорично протестував. Він же критикував Британію за різкі санкції проти Росії після отруєння Скрипалів. Все це відбувалося на додаток до перманентних заяв про необхідність співпрацювати з Росією "задля загальної користі". І наразі саме цей політик має вагомі шанси зайняти крісло Меркель і формувати зовнішньополітичну лінію Німеччини.

Втім, не все так однозначно погано. Оскільки в німецькому законодавстві, насправді, немає прямої норми, яка б примушувала робити голову партії канцлером. І в історії було чимало винятків з цього правила.

Зараз в ХДС голосно звучать голоси стосовно того, що інша людина на посаді канцлера могла би зіграти партії добру службу. Йдеться, зокрема, про очільника партії-сателіта ХДС, баварського Християнсько-соціального союзу, Маркуса Зьодера, якого на посаді канцлера не проти бачити 54% прихильників ХДС-ХСС в країні. В плані популярності він поступається тільки Ангелі Меркель. В той час як Лашет в ролі канцлера симпатичний лише 28% рядових партійців, поступаючись за цим показником навіть Мерцу, якого він здолав на внутрішньопартійних виборах. Тому цілком ймовірним є варіант, за якого Лашет залишиться головою ХДС, зосередившись на розбудові партії, а хтось інший, із вищою популярністю та авторитетом, буде керувати країною. Зокрема, на подібний сценарій натякають голова бундестагу Вольфганг Шойбле та очільник парламентської фракції ХДС/ХСС Ральф Брігкгауз. 

На користь цього варіанту грає і той факт, що впродовж минулого року Лашет неодноразово потрапляв у не надто приємні ситуації зі своїми публічними заявами – зокрема, стосовно "якнайшвидшого" припинення карантину і сумнівів стосовно ймовірності другої хвилі пандемії, а також із передачею урядового контракту на виробництво масок фірмі, де працює його син.

Звичайно, зараз у Росії достатньо чітко формулюються припущення про те, що заміна влади як в Німеччині, так, ймовірно, і у Франції після наступних виборів дозволять радикально перекроїти розстановку сил у нормандському форматі. І такі ризики, на жаль, існують.

Але говорити про такий прикрий для нас сценарій як про доконаний факт явно зарано. Оскільки навіть "проросійський" очільник ХДС підтримував, наприклад, введені після початку російської агресії загальноєвропейські санкції. Паралельно з тим Лашет, відчуваючи потужну опозицію всередині власної партії з боку консервативного крила, навряд чи поспішатиме з якимось різкими рухами. Навіть у випадку отримання посади канцлера до кінця цього року він стовідсотково буде зосереджений на стабілізації своєї позиції в партії, а після вересневих виборів – на формуванні коаліційного уряду. Але готувати механізми протидії до ймовірного проросійського курсу Берліна українським дипломатом, безумовно, потрібно.