"Бацька на розпутті": Чи зуміє Лукашенко зберегти незалежність Білорусі до січня 2021 року

Чутки про "майже завершений процес підготовки до інтеграції російської та білоруської економік, що циркулювали впродовж останніх кількох днів, набули вагомого підтвердження. За даними російських ЗМІ, 6 вересня прем’єр-міністром Росії Медвєдєвим та його білоруським колегою Сергієм Румасом було парафовано – але збережено в таємниці – документ, який описує процес глибокої економічної інтеграції між Москвою та Мінськом.

В цьому документі з глибоко поетичною назвою "Програма дій Білорусі і РФ стосовно реалізації положень договору про створення Союзної держави" йдеться про створення єдиного для двох країн Податкового кодексу, єдиного Цивільного кодексу і створення єдиної системи банківського нагляду – щоправда, чомусь із збереженням двох центробанків. Також передбачено створення єдиного регулятора ринків нафти, газу і електроенергії, а також - гармонізація держрегулювання галузей. При тому усе це різноманітне єднання заплановано завершити впродовж шістнадцяти місяців – російська та білоруська економіки повинні запрацювати в єдиному режимі вже в січні 2021 року.

Подібний ступінь інтеграції є помітно глибшим, ніж наразі існує в ЄС, і передбачає, фактично, створення єдиної конфедеративної держави. Навіть наявність двох центробанків, як би химерно з точки зору здорового глузду вона не виглядала, є певною поступкою Кремля, оскільки білоруський президент неодноразово іронічно заявляв, що у випадку створення союзної держави центробанк варто створити в Мінську. Хоча навіть цей новий план явно не дотягує до "прожектів" часів створення Союзної держави, коли було заплановано створити спільний парламент двох держав і обрати єдиного президента (на посаду якого надто вже відверто претендував Лукашенко).

Деталізований характер програми, а також факт її парафування (себто підтвердження з можливістю внесення непринципових змін) главами урядів, явно наштовхує на думку про те, що цього разу "все буде по-справжньому" і двадцятилітня епопея зі створенням Союзної держави Росії та Білорусі таки підійде до свого логічного і сумного фіналу. Тим паче, що про план Путіна полишити посаду президента Росії для виконання норм чинної російської конституції, виключно для того, щоби стати президентом Союзної держави десь в 2024 році на Росії, за чутками, вже доволі відверто говорять навіть чиновники достатньо високого рангу.

Втім, готовність Росії до інтеграції не скасовує того факту, що білоруський президент за довгі роки правління навчився тонко балансувати на межі між об’єднанням і геополітичним розлученням.

От і цього разу Олександр Лукашенко заявив, що країнам потрібно повернутися до переговорів з Росією про компенсацію за податковий маневр в нафтовій сфері, який призвів до фінансових втрат Мінська. Про подробиці історії з оподаткуванням російської нафти та нафтопродуктів Depo вже писав - суть конфлікту між Мінськом і Москвою полягає в тому, що в Кремлі прийняли рішення, що з 2019 року будуть скасовувати експортне мито на нафту і нафтопродукти з нинішніх 30% на п'ять відсотків щорічно протягом шести років. Цього мита Білорусь і так не платить. Натомість в аналогічному розмірі зростатиме податок на видобуток корисних копалин, який білорусам доведеться платити. За оцінками Мінфіну Білорусі, країна за шість років може втратити близько $10 млрд через цей "маневр" Росії. За допомогою якого Кремль, власне кажучи, і намагався загнати Мінськ у „союзну державу" на вигідних для себе умовах.

І от сьогодні білоруський президент знову взявся за цю улюблену тему сварок між "інтегрантами", при тому озвучивши її в максимально різкому тоні. "Не будемо ж ми постійно на колінах повзати перед своїм старшим братом і вимолювати якісь крихти. Ми повинні самі будувати тут політику з усіма наслідками. Це ми з президентом Росії неодноразово обговорювали. Думаю, найближчим часом нам, стверджуючи програму спільних дій, доведеться повернутися і до цього питання (оподаткування російської нафти – ред.)".

Тому наразі складається враження, що сторони знову почали свої вічну суперечку на тему того, що має бути на початку – "союзна держава" чи економічні пільги для Білорусі. В ході якої білоруський президент чи то справді намагається виторгувати оптимальні умови, на яких він втратить помітну частину економічного суверенітету, чи то просто банально тягне час, вичікуючи, поки мине рік-два і в процесі наближення чергової "перезміни Путіна" в Кремлі всім стане не до Білорусі.

Як показує довга історія російсько-білоруських стосунків, далеко вірогіднішим є саме другий варіант.