Балканське турне Лаврова: Чому з російськими дипломатами перестали спілкуватися

Минуло три місяці після того, як прес-секретар російського МЗС Марія Захарова одним блискучим "жартом" викликала скандал між Бєлградом та Москвою, як російська дипломатія знову опинилася у центрі дипломатичного конфлікту на Балканах. Щоправда, цього разу його режисером виступив російський міністр закордонних справ Сергій Лавров особисто.

Кульмінація цього скандалу трапилася сьогодні, коли члени президії Боснії і Герцеговини Желько Комшич і Шефик Джаферович, що представляють хорватську і мусульманську громади Боснії і Герцеговини, відмовилися зустрічатися з Лавровим. Президія, яку часом іще перекладають як "президентство" Боснії і Герцеговини — це прецікавий колективний вищий орган виконавчої, а не законодавчої влади. Куди обирають одночасно трьох представників — по одному від сербів, босняків та хорватів. І ті потім правлять таким собі "тріумвіратом".

При тому, якщо почитати російську пресу, складається враження, що боснійські обранці влаштували Кремлю демонстративний демарш виключно через власний паскудний характер. Оскільки, коментуючи їх неявку, Лавров заявляв, що трапилося це через "принципову і тверду підтримку Росією Дейтонських угод".

Що викликає певний розрив шаблону — оскільки саме Дейтонські мирні угоди 1995 року припинила кровопролиття на Балканах і визначили архітектуру сучасної Боснії та Герцеговини. Якщо хтось і не дуже задоволений угодою — то це серби, які розраховували на більше, ніж їм дісталося. Тому ідея про те, що боснійські мусульмани і хорвати раптом образились на когось за підтримку Дейтонських угод, видається як мінімум дивною. Втім, якщо почитати місцеві ЗМІ, все стає на свої місця. Оскільки перед тим, як зустрітися (точніше — не зустрітися) з членами президії, з яких на зустріч прибув тільки представник сербів, Милорад Додик, Лавров іще встиг провести зустріч із тим самим Додиком в окремому форматі. Під час зустрічі очільник нічого не говорив про Дейтонські умови. Він просто сидів на тлі прапорів Росії та Республіки Сербської. Яка, за умовами отих самих Дейтонських угод, є не самостійною державою, а частиною Боснії і Герцеговини. На додачу Лавров привітав резолюцію парламенту несамостійної Республіки Сербської про військовий нейтралітет Боснії та Герцеговини. В той час як дві інші частини тієї ж держави виступають за посилену євроінтеграцію та членство в НАТО.

На прес-конференції представник хорватської частини Боснії та Герцеговини Комшич наголосив, ці кроки Лаврова були запланованим недружнім жестом. "Всім зрозуміло, що Лавров, міністр закордонних справ Росії - …людина з великим досвідом і знаннями... Це той, чиї кроки повністю сплановані. Це повідомлення не особисті, а країни, яку він представляє. Відсутність прапора на зустрічі з Додіком не є помилкою протоколу. Ми сприймаємо це як приниження та заперечення інституцій країни, яку він приїхав відвідувати", - сказав член президії від хорватів. Наголосивши при тому, що рішення стосовно військового нейтралітету чи інтеграції до НАТО може приймати тільки увесь уряд Боснії і Герцоговини спільно, а не представники Республіки Сербської на пару з Лавровим.

А загалом, вся ця боснійська історія залишає по собі один-єдиний післясмак. За умов економічної та системної кризи в Росії Кремль втратив можливість надавати якусь адекватну підтримку сербам на Балканах. І все, до чого зводиться теперішня місія російської дипломатії в регіоні — це стимуляція реваншистських настроїв серед сербів, та провокація дрібних сварок між сусідніми народами, які не так вже й давно почали процес примирення після кривавої війни. В цьому місці виникає закономірне запитання — чи справді балканським сербам так потрібні подібні "союзники"? Хотілось би вірити, що на наступну зустріч із Лавровим із трьох "співпрезидентів" Боснії не прийде жоден.