Трамп намагається поховати G7: Як інтриги Білого дому зашкодять Україні

Цьогорічний самміт G7 від самого початку мав непросту долю. Спочатку Дональд Трамп у березні прийняв рішення провести зустріч у відеоформаті. Зі зрозумілих причин, всі учасники рішення сприйняли і схвалили. 

Але минуло два місяці, і вже в двадцятих числах травня чинний президент США оголосив, що  насправді самміт слід проводити з особистою присутністю світових лідерів. Для того, щоб продемонструвати "кінець локдаунів" і "нормалізацію".  Міжнародні лідери стримано примовкли, і чомусь не поспішали радіти перспективі візиту до все ще закритих на карантин США. А коли пауза відверто затяглася, канцлерка Німеччини Ангела Меркель у минулу пятницю подякувала Трампу за запрошення – і дуже дипломатично заявила, що не може підтвердити власну присутність на самміті.  За чутками з добре поінформованих джерел, дипломатична обгортка не допомогла – рішення фрау канцлерін до краю роздратувало Трампа.

І вже через добу він оголосив, що зустріч в форматі G7 буде відкладена до вересня. Але не тому, що хтось там боїться коронавірусу, а тому, що президент США вважає цей клуб високорозвинених держав "застарілим форматом", і збирається запросити на засідання іще чотири країни, зокрема, Росію, Південну Корею, Австралію та Індію. 

З одного боку, Трамп, кажучи про те, що "велика сімка" в своєму класичному вигляді вже не зовсім відображає баланс економічної потужності в світі, має певну рацію. З іншого, пропозиція Трампа "розширити формат" за рахунок саме вищезгаданих чотирьох держав виглядає достатньо дивною. Бо якщо йдеться про найбільші економіки світу, то замість Росії, наприклад, на саміт мала би їхати Бразилія. А якщо йдеться про те, у кого є більша військова потужність, по замість Південної Кореї, напевно, слід було запрошувати Північну. При тому і в першому, і в другому випадку слід було однозначно запросити Китай. Цього Трамп, чомусь, не зробив. 

Іще одну версію стосовно "запрошених гостей" озвучив учора радник з національної безпеки США Роберт О'Брайен. Який заявив CNN, що "думка президента полягала в тому, що є кілька країн, які неймовірно добре впоралися з кризою, викликаною коронавірусом, і їх участь у G7 була б дуже корисною". Зрозуміти, чому Росія та Індія, які займають третє та п'яте місця в невеселому глобальному рейтингу кількості заражених, мають вчити когось, як боротись з пандемією, також непросто. 
Втім, якщо подивитись на ситуацію не з точки зору пояснень Білого дому, а виходячи з логіки міжнародних подій, інтрига видається доволі прозорою.

Зокрема, небажання Меркель летіти до Вашингтона цілком може бути пов'язаним не тільки зі страхом перед коронавірусом чи рішенням не залишати країну в непростий для Німеччини час. Його причиною можуть бути і подальше погіршення відносин між Вашингтоном та Берліном після того, як стало відомо про готовність конгресу США вводити нові санкції проти компаній, які обслуговуватимуть чи використовуватимуть російський газогін "Північний потік – 2".

Натомість і бажання Трампа зібрати "велику сімку" не у форматі відеоконференції, а вживу, має свої причини, далекі від реальної діяльності цього неформального клубу. Річ у тому, що і сам президент США, і його команда не без підстав підозрюють, що продовження карантину зменшить шанси Трампа на недалеких вже президентських виборах. І ведуть непросту пропагандистську кампанію всередині США, спрямовану на припинення карантинних заходів і відкриття можливості масових живих зустрічей з виборцями. Які традиційно були одним з головних інструментів Трампа у передвиборних перегонах.

І представницька міжнародна зустріч, проведена "вживу", була б потужним аргументом на користь його позиції. Натомість після того, як стало зрозуміло, що Меркель – а скоріше за все, не тільки вона – на зустріч не приїде, Трамп спробував зробити вигляд, що, по-перше, йому не дуже потрібна G7 у теперішньому вигляді, і, по-друге, зустріч буде відкладено не через рішення Німеччини, а через бажання Трампа "покращити формат". 

За таких умов функціонування G7, і без того ускладнене через перманентні конфлікти президента США з рештою учасників клубу, виявилося практично заблокованим. Зустріч у вересні також може не відбутися – у випадку наростання другої хвилі епідемії. А Росія та Індія, судячи з багатьох ознак, іще далекі від виходу навіть з першої хвилі. 

А не дуже добра практика використання G7 у внутрішньополітичному протистоянні у Вашингтоні та в зовнішньополітичному конфлікті між США та ЄС, до якої дедалі частіше вдається Дональд Трамп, може призвести не тільки до падіння авторитету організації, але й до припинення її існування.

Вся ця історія є достатньо прикрою і для України. Оскільки цьогорічна зустріч G7 мала би стосуватися економічного відновлення світу після пандемії, в тому числі – і ймовірної допомоги країнам у стані розвитку. Окрім того, подальша деградація авторитету "великої сімки" може призвести до того, що такий неформальний дипломатичний інструмент як спільні звернення послів країн G7 до чинної української влади (яких лише за минулий місяць було з півдесятка), також втратять залишки впливу. Що навряд чи стане причиною покращення якості внутрішньої політики та правоохоронної діяльності в Україні.