Атака Держдепу: Для чого Путін шукає “зовнішніх ініціаторів” московських протестів

Пошук "іноземного сліду" в російських протестах перейшов зі сфери кисельовської пропаганди у заяви МЗС. Що свідчить про те, що перед лицем нечисельних і мирних акцій опозиції у Кремлі побоюються, що протестний рух на початку осені буде наростати, а тактика "залякати їх всіх" не спрацює

Учора російське МЗС розкрило майже акт міжнародної агресії проти Росії. Зокрема, мова йде про "втручання у російські внутрішні справи" - як характеризувала ситуацію представниця російського МЗС Марія Захарова. Суть "втручання" полягала у тому, що посольство США в Москві "опублікувало маршрут ходи, так званої прогулянки, яка мала відбутися в суботу". Ну і відбулася — із тисячею затриманих і всіма супутніми обставинами, не зважаючи на мирний характер протестів.

Що особливо обурило російське МЗС — це той факт, що прес-секретар посольства США в РФ публічно коментувала підсумки несанкціонованого мітингу і вказувала на порушення конституції Росії російськими правоохоронцями. Дісталось від Захарової і посольству Франції, а особливо — виданню Deutsche Welle, яке, за словами Захарової, опублікувало російською мовою заклик до москвичів виходити на акцію протесту. Мирну акцію, право на яку їм, знову-таки, гарантоване російською конституцією. "На жаль, будемо змушені довести до німецької сторони нашу заклопотаність і наміри стосовно практичних кроків", - заявила Захарова, прозоро натякаючи на невеселі перспективи Deutsche Welle в Росії.

Ще реакції удостоїлась заява британського МЗС про те, що відмова від вільних виборів і арешти демонстрантів порушують зобов'язання Росії перед ПАРЄ і Радою Європи, і є порушенням людських прав. У відповідь на що МЗС Росії написало у соцмережах, що "проведення неузгоджених акцій у Британії карається тюремним ув'язненням на 5 років". При тому що стаціонарні мітинги в Сполученому Королівстві не вимагають жодного узгодження, а несанкціоновані марші передбачають невеликі штрафи в разі, якщо поліцію не попередили і правоохоронці не встигли перенаправити рух автомобілів на іншу вулицю.

З одного боку, ситуація виглядає абсурдно. Російська влада забороняє йти на вибори кандидатам, які б однозначно не отримали більшості в органах московського самоврядування і чиє проходження у ці органи тільки додало би владі легітимності. А російське МЗС "звинувачує" іноземні посольства та ЗМІ в тому, що там нагадують Росії про необхідність дотримуватись власної конституції і якихось там "прав людини".

То чому російська влада вдається до давнього прийому — пошуку "іноземного сліду" в протестному русі за такої, здавалось би, тривіальної ситуації, як можливість отримати кількох поміркованих опозиціонерів у місцевому самоврядуванні?

Зрозуміло, пошук "зовнішніх ініціаторів" протесту — це спроба дискредитувати опозицію в очах російського суспільства. Не в останню чергу й тому, що цього разу серед "вождів протесту" є декілька яскравих фігур — на кшталт юристки Любові Соболь — до яких пересічні мешканці Москви відчувають помітну симпатію.

Також пошук "іноземного втручання" дозволяє в очах власного суспільства і міжнародної спільноти виправдати дії Росії в інших країнах — які зовсім-зовсім не вичерпуються твітами з боку якихось посадовців дипломатичних установ, а дуже часто перетворюються на групи добре озброєних людей без розпізнавальних знаків.

Але, водночас, ця риторика — як і спроба "закатати в асфальт" учасників протесту — не видається аж надто доброю тактикою. Вона добре демонструє російському суспільству, що влада боїться. І що вразливе місце путінського режиму для "поміркованої опозиції"— це саме місцеві вибори. Оскільки тактика "цар добрий — бояри погані", експлуатована в російській політичній моделі від часів появи Росії на політичній карті, і активно вживана путінським режимом, призвела до своєрідного результату. За наявної ситуації навіть найзапекліших прихильників Володимира Володимировича "дістала" місцева влада — зі своєю дріб'язковою корупцією і провальною практикою адміністрування. Поки помилки "єдросів" можна було змивати потоками бюджетних грошей — їх терпіли. А зараз, коли нафтові гроші в казні давно скінчились, терпіння уривається. І в Кремлі чудово розуміють, що в разі, коли органи самоврядування потраплять в руки опозиції — на цьому процес не зупиниться. За підтримки місевих депутатів почнеться штурм Держдуми, і чим завершиться справа — до ладу не знає ніхто. Тому вибори до московської міської думи і стали точкою кардинального протистояння між Кремлем і російським суспільством, а відомство Лаврова застосувало всі можливі засоби, щоби нанести пропагандистський удар по учасниках протестів. Попутно виставивши себе на посміховище на зовнішньополітичній арені. Втім, службовцям того відомства до подібних ситуацій не звикати.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook