"Турецький потік" – з нізвідки в нікуди

Вчорашній витік, підтверджений як російськими, так і турецькими ЗМІ, свідчить про те, що "Газпром" за кілька місяців переговорів так і не зміг дійти згоди з турецькою Botas про зниження ціни на газ.
Ціна питання була просто колосальною - сторони не змогли домовитись, як саме враховувати вже погоджену знижку у 10,25%. Газпром хоче застосувати її до контрактної ціни, а Botas - до базової. За підрахунками експертів, фактична різниця від різних способів застосування знижки становить кілька доларів на тисячу кубометрів, але при зростанні ціни ефект начебто стане помітнішим.
Рівень договороздатності - особливо в питанні, узгодженому на рівні глав держав - зайвих коментарів не потребує. І турецька Botas, яка перебуває у державній власності - явно не та структура, яка б дозволила собі подібні ескапади без згоди на них з боку офіційної Анкари. Звичайно, "суперечка про кілька доларів" контракт не зірве - тим паче, що, за даними турецької сторони, якоїсь домовленості, хай і не зафіксованої документально, сторони все-таки досягли.
Проте не жалюгідні долари та юридичні тонкощі демонструють, що турецько-російській дружбі приходить кінець. Яскравим індикатором стала церемонія, на якій Туреччина та Азербайджан вчора розпочали спорудження газопроводу TANAP.
"Трансанатолійський газопровід" призначений для постачання азербайджанського газу до Європи. Частка Туреччини в проекті - 30%, ще 58% належать азербайджанській державній компанії SOCAR, решту вкладає транснаціональна BP. Газопровід повинен вийти на річну пропускну здатність у 16 мільярдів кубометрів газу до середини 2018 року. Він простягнеться від кордону Туреччини з Грузією до Греції. Він забезпечить Європу прикаспійським газом. І поставить остаточний жирний хрест на "Турецькому потоці", шанси якого на реалізацію від самого початку були не надто переконливими.
Звичайно, TANAP має планову пропускну спроможність, втричі меншу, ніж планований "Турецький потік" - але і його вартість менша майже в чотири рази. І в наявних реаліях, коли експерти сумнівались у потребі південно-європейського у тій кількості газу, яка мала йти по "Турецькому потоку", це швидше перевага, ніж недолік.
І ще одна видима перевага TANAP - відучора він вже будується, а для "Турецького потоку" "Газпром" ще навіть не отримав навіть дозволу на проектні дослідження в територіальних водах Туреччини. Тим часом законтрактовані для South Stream і "перепрофільовані" для "Турецького потоку" морські трубоукладники, стоять у болгарських портах, отримують від "Газпрому" оплату за простій і виконують роль плавучих пам'ятників мріям, котрим не судилось збутись.
При тому м'яко-авторитарний режим турецького президента Ердогана - це не занудна європейська бюрократія, де в більшості випадків політика -окремо, а економіка - окремо.
Відмовившись від газових проектів, Ердоган однозначно згадає про інтереси Туреччини, які довелось відкласти вбік на період дружби з Росією. Про права кримських татар в окупованому Криму, про сумну долю азербайджанських братів, окупованих вірменами з російською допомогою, і про масу інших речей, про які в Кремлі воліли б забути.
А головна проблема з російсько-турецькою дружбою, ймовірно, полягає в тому, що в якийсь момент турецький президент захотів стати таким, як Путін. Владним, багатим, безкарним, здатним ігнорувати поради ЄС, зате спроможним забирати мільярди в олігархів і територію в сусідів. Але впродовж останніх місяців бажання це в Реджепа Таїпа Ердогана минуло. Бо таким як сьогоднішній Путін - загнаним в куток, істеричним і здатним похвалитись хіба "ядерною кнопкою", яка невідомо чи ще чимось керує, гедоніст і життєлюб Ердоган бути зовсім не хоче.