Ультрас в АТО: Рано чи пізно "ДНР" та "ЛНР" попросяться назад

Герой нашого інтерв'ю - 23-річний представник фан-руху "Металіста". На його прохання ми не вказуємо назву добровольчого батальйону, у лавах якого він захищає Україну, а також не показуємо обличчя та приховуємо ім'я, залишаючи лише позивний. Боєць обіцяє бути більш відкритим після війни, а поки вона триває, всі дані - таємниця.

- "Майстер", розкажи, коли для тебе почалася війна?

- У Лютому 2014-го року, коли на Майдані розстріляли людей. Я був учасником Майдану, але у ті дні знаходився у Харкові. Відразу після розстрілу знову приїхав у Київ. 

- А як опинився на фронті?

- Я був членом однієї з патріотичних молодіжних організацій. Після анексії Криму ми почали готуватися до війни. В країні відбувалася мобілізація, але я вирішив краще воювати у складі добровольчого батальйону, ніж у ЗСУ, які не були готові зовсім. Мені розповідали про те, що там було із забезпеченням, підготовкою та іншим. В кінці літа 2014-го я вже воював на Донбасі. Ми тоді вірили, що зможемо швидко звільнити Донецьк від терористів.

- Якою була військова підготовка у Вас?

- Ми готувалися на базі під Києвом. Все було професійно. Вона тривала кілька тижнів. Вчили тактиці бою, стріляли багато...

- Весною 2014 року ситуацію в Харкові розхитували проросійські сепаратисти так званої "ХНР". В тебе було побоювання, що доля Луганська та Донецька може не оминути й Харків?

- Такі побоювання й досі є. Особисто я та багато з моїх побратимів не довіряють харківській владі. Повірте, ті люди далекі від патріотизму до України. Але наразі ми готові дати відсіч всім спробам захопити місто озброєним сепаратистам. Донецького варіанту у них не вийде точно.

- Де зараз проходиш службу?

- Ми воюємо в секторі "М". Сказати більше не можу.

- Амуніцію купував за власні гроші?

- Допомагали волонтери та, звичайно, власним коштом купував. Це ж добровольчий батальйон.

- Чи доводилося тобі вбивати людину?

- Давайте не будемо...

- Найстрашніші речі, які бачив на війні?

- Зруйновані міста, які ще рік тому були живі. Рік тому тут відпочивали люди, а зараз все зруйноване. Бачив мертвих людей на вулицях, які просто йшли на роботу. Це все психологічно важко перенести. Ніколи не думав, що таке горе буде в нашій державі.

А ще важко бачити людей, які крадуть гроші на війні.

- А можна детальніше?

- Є кадри, які йдуть на війну, але вона їх ламає. Або різні моральні уроди, які приходять сюди, бо більше нічого робити не вміють. Але вони не патріоти, а просто уроди, які намагаються заробляти на всьому. Інколи навіть зброю хочуть вивозити, але таких, на щастя, вчасно затримують. Сподіваюся, що так буде з усіма.

- Що ви та ваші побратими думають про керівництво держави? Не раз доводилося чути, що у керівництві є зрадники...

- Можу сказати лише одне: нам буде про що поговорити після війни. І ця розмова, можливо, не буде з пряниками за чашечкою чаю.

- Коли закінчиться війна, на Вашу думку, і що буде з Донбасом?

- Війну треба закінчувати якнайшвидше, бо тут кулями та "градами" вже нічого не вирішиш. Така прірва утворилася, що ніяк вже силою її не подолаєш, лише діалогом. Потрібно залишатися там, де ми є, не віддавати більше жодного клаптика територій. А терористів у Донецьку та Луганську мають здолати місцеві, бо за них ніхто цю роботу вже не зробить. Деякі "донецькі" сидять та скиглять, або катаються по Україні, роблячи вигляд, що їм всі винні. Звичайно, є хлопці з Донбасу, що воюють, але їх мізер. Якщо їх все влаштовує, то вибачайте. Нам треба думати, як вберегти території, які не заражені цією хворобою. "ДНР" та "ЛНР" рано чи пізно, як і Крим, самі попросяться назад, бо жити самостійно вони не зможуть. Але смерті потрібно зупинити. 

- Чи слідкуєш ти за футболом?

- Звичайно, в інтернеті слідкую за результатами "Металіста". От програли знову "Олімпіку". Це ганьба. Команду очолює кримінальник, який не платить гроші. Майбутнє туманне.

- На твою думку, що далі буде з клубом?

- Сподіваюсь, що Курченко продасть клуб. Хоча, кому він зараз потрібний? Такі гроші мало хто захоче витрачати. Ми стоїмо перед стіною і невідомо, що за нею. Команда може взагалі припинити існування, але є сподівання, що Ярославський знову стане власником, і тоді все буде "гуд".

- На сам кінець скажи, хто чекає тебе вдома?

- Батьки, які так не хотіли, щоб я воював. Скоро вже повернуся до них.