Звільнення губернатора Київщини, або чому грантоїди замовчали

Давайте уявимо ситуацію, що людина голови Верховної Ради, губернатор якоїсь області, проти якого воює олігарх, пише заяву про звільнення в часи Порошенка. Який пост написав би Лещенко (в даному випадку Лещенко - це збірний образ грантоїда, який розігрує перед нами роль совісті нації, або по-простонародному целку, вибачте за грубість). Так от, заголовок був би таким: "Олігарх переміг Порошенка" або "Порошенко продався олігарху".

Що змінилося за останні півроку (завтра буде 6 місяців, як Зеленський по владі)? Грантоїди просто засунули язики в задницю. Чому? Бо бояться, що втратять фінансування. І ще втратять можливість заходити в якісь кабінети і роздувати щоки. Нова влада не жалує грантоїдів, їхні спонсори також поки кажуть, що поспішати не треба. А тому, залишається мімікрувати під ситуацію.

Але це лише частина проблеми. От написав губернатор Київщини заяву про звільнення. І я готовий повірити, що на нього натиснули.

Але є друга сторона медалі: ви хоч щось можете сказати про те, що хорошого збирався зробити голова Київської обласної адміністрації? Боюся, що навіть найближче оточення не знає. Чи мав він якусь стратегію? Я про неї точно не чув, як і майже всі жителі Київщини.

Я не ставлю під сумнів, що він хороший хлопець, але наша політика перетворилася (і задовго до Зеленського чи Порошенка) в клуб хороших хлопців.

Але ще гірше те, що з революції 2004 року наша політика перетворилася на футбольний чемпіонат, де фанати вболівають за хороших хлопців, при чому вони люблять свої команди безвідносно до результатів.

Саме з вирішення цієї проблеми треба міняти нашу журналістику і наше громадянське суспільство. Але про це ніхто не хоче навіть думати, адже це набагато складніше ніж просто побитися фанатським групам після футбольного матчу.