Збір підписів за членство в ЄС: Чим загрожує Україні нова стратегія Зеленського

Учора президент Володимир Зеленський під час спілкування зі ЗМІ у Парижі зробив прецікаву заяву. Зокрема, він повідомив про новий елемент української зовнішньополітичної стратегії. Суть якого зводиться до наступного — Київ консолідує країни, які підтримують ймовірне членство України в ЄС, укладаючи з ними відповідні декларації.

"Ми зробили декларацію, яку ми укладаємо між країнами-партнерами, країнами-учасниками Європейського Союзу. Та чи інша країна підписує з нами декларацію, коли вона підтримує (наше - ред.) прагнення бути членом ЄС. Скажу вам відверто, що декілька країн вже підписали цю декларацію", - сказав президент. Він повідомив, що ознайомив зі змістом декларації президента Франції Макрона і також запропонував підтримати Україну на шляху до ЄС. "Думаю, що президент Макрон ознайомиться із цією декларацією і надасть свою відповідь", - додав Зеленський.

При тому які саме країни вже підтримали прагнення України стати членом ЄС, Зеленський скромно промовчав.

Втім, ця інформація жодним чином не є таємницею — її розповсюджували ЗМІ, та систематично виклав очільник Українського МЗС Дмитро Кулеба. "За попередні два місяці глава держави підписав такі декларації вже з трьома державами-членами ЄС: Литвою, Польщею, Латвією. Нині йде активна дипломатична робота над підписанням подібних документів із наступними країнами", – зазначив він. Додавши поетичний пасаж про те, що "наш рух до Євросоюзу невпинний, як води Дунаю".

На перший погляд, ідея зібрати гарантії всіх членів ЄС стосовно того, що вони підтримують євроінтеграцію України, видається непоганою. Можна консолідувати ряди наших союзників. Можна в подібний спосіб дати чіткий сигнал, що українське прагнення до вступу ЄС є не тільки декларацією, але й ключовим вектором зовнішньої політики.

Але інформаційна щільність згадок про цю ініціативу наштовхує на думку про те, що чинна влада планує використати її і у внутрішньополітичному полі. Стимулюючи електорат позитивними новинами про "ми переконали одних, інших і третіх — нас беруть до Європи!".

І тут виходить певна неузгодженість. Оскільки проблем із підтримкою європейського вектору України з боку країн Балтії та Польщі проблем ніби ніколи й не було. А інших звершень на ниві "збору підписів на користь вступу України до ЄС" наразі не помітно.

Втім, і це не є надто значною проблемою — говорити можна про всяке досягнення, навіть невелике. 

Справжня небезпека криється в іншому. Якщо впродовж кількох місяців помітного прогресу з кількістю підписантів декларацій не буде, а такий варіант є цілком не виключеним, то всі противники євроінтеграції України — від ОПЗЖ, Колєснікова, і до ультраправих та націоналістів — цілком закономірно візьмуть на озброєння лозунг: "ніхто в Європу нас не пустить". І проілюструють його простою статистикою — скільки країн підписали декларації про вступ України до ЄС, а скільки, з тих чи інших причин, утрималося. І це якщо останні тільки утримаються. А можуть же і делікатно відповісти на настирливі прохання Зеленського щось про те, що ідея, звичайно, хороша — але явно ще не дозріла...

До цього слід додати той факт, що подібні декларації підкріплені тільки доброю волею тих конкретних урядовців, які їх підписали. І після зміни урядів після чергових виборів виходить, що ніхто нікому й нічого не обіцяв. Чи українське МЗС запропонує ввести в усіх європейських країнах обов'язковий ритуал — кожен новий глава уряду, розпочинаючи діяльність, не тільки призначає міністрів, але й підписує спеціальний циркуляр із обіцянкою сприяти вступу України до ЄС?

А якщо говорити всерйоз, то ідея із деклараціями, хоч і має певний політичний сенс з точки зору міжнародних стосунків, є потенційно руйнівною для європейських перспектив України, якщо спробувати використовувати її для підтримки чи нарощування рейтингу чинної влади. Залишається сподіватися, що на Банковій розуміють цей простий факт.