"Прощення" замість амністії: Сенченко став запасним "язиком" Тимошенко

Андрій Віленович вийшов до суспільства з ініціативою, яку переважна більшість користувачів соцмереж сприйняли в штики. Колишній депутат, член політради партії Юлії Тимошенко, який позиціонує себе в якості лідера руху "Сила права", пропонує узаконити процедуру прощення за сепаратизм і зраду. Якщо вмістити всю ініціативу в одному реченні, то вийде наступна схема: особа, яка скоїла злочин в період збройної агресії РФ в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України, добровільно звертається до суду, поліції, СБУ, прокуратури, вибачається і просить застосувати щодо неї прощення і процедуру альтернативного покарання.

Тобто, замість позбавлення волі колаборанта позбавляють права на роботу в органах державної влади, місцевого самоврядування, в складі виборчих комісій, права на військову службу, роботу в правоохоронних органах та органах судової влади, права на викладацьку діяльність, права бути обраним, а також призупинення права брати участь у виборах президента, депутатів всіх рівнів на строк від п'яти до десяти років.

На своїй сторінці у Facebook Сенченко оприлюднив текст пропонованої заяви про прощення: "Визнаю свою провину, щиро каюсь та прошу в українського народу та держави прощення за вчинений (ні) мною злочин (и). ​Прошу застосувати до мене процедуру прощення та альтернативне покарання…". Законодавець також наголошує: пробачати тих, хто вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також громадян, які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості і не звернулись із заявою про вчинення ними кримінального правопорушення та проханням про прощення, не будуть. Але в тому й фокус, що папір стерпить і брехню бойовиків, які писатимуть, що їх силою примушували стояти на блокпостах. Поки перевіриш, вони ще нароблять шкоди.

Сенченко пояснює свої наміри тим, що жителі окупованих територій мають здолати психологічний бар'єр, адже вони бояться масових репресій після звільнення українськими військовими захоплених земель. А можливість прощення цей бар'єр знімає, бо застосовується чітка градація громадян на тих, хто став жертвою російської збройної агресії й окупації, і посіпаків агресора. Окрім цього, серед бойовиків було чимало 14-річних людей, зазомбованих пропагандою. А зараз вони вже повнолітні.

Не будемо огульно звинувачувати Сенченка, насправді, раціональне зерно в його ініціативі є. Проте у запропонованому варіанті ця ініціатива виглядає не інакше, як політичний популізм, розрахований на інформаційний резонанс. З одного боку екс-нардеп нарвався на критику всередині країни, з іншого – викликав приступ істерики у кримських зрадників та російських пропагандистів. Тобто, призабутий політик стрімко повернувся до політичного дискурсу. Інша справа, наскільки корисною є його ідея саме зараз.

Враховуючи його приналежність до "Батьківщини", є й інше питання: чи не маємо ми в даному випадку лише елемент миротворчої стратегії Тимошенко, яку вона озвучувала, в тому числі й на Заході. Фактично, йдеться про амністію, тільки іншими словами - під соусом прощання і каяття. То ж можна припустити: те, що зі зрозумілих причин не хоче озвучувати сама Юлія Володимирівна, озвучує Сенченко. Його ідеї ретранслюються на партійному ресурсі "Батьківщини", що не складно розцінити як згоду з законодавчою ініціативою.

Зауважимо: розмови про якісь варіанти амністії колаборантів точаться ще з 2014-го року і зазвичай вони заходять у глухий кут. Про неї йдеться і в Мінських угодах. В 5 пункті сказано: "Забезпечити помилування і амністію шляхом введення в силу закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей України". Через таке визначення в Україні не одну сотню списів зламали.

У вересні 2014-го ВР зі скандалами прийняла закон "Про недопущення переслідування і покарання-учасників подій на території Донецької і Луганської областей", але тодішній спікер Олександр Турчинов його не підписав. Відтоді точаться дискусії між політиками, юристами й експертами як про формат можливої амністії після деокупації, так і про відповідальність за колабораціонізм. Рік тому нардеп-"фронтовик" Ігор Лапін запропонував відповідний законопроект, який включили до порядку денного на початку жовтня, проте зі значними зауваженнями. Головне: вводити кримінальну відповідальність за всі форми колабораціонізму недоцільно, а наявних статей Кримінального кодексу достатньо для притягнення до відповідальності за такі дії. Зараз з ідеєю про "прощення" до дискусії про колабораціонізм долучився й Сенченко.

Власне, варіант прощення з альтернативним покаранням цілком можливий, але він потребує серйозних змін до КПК і КК України. Це не штрафи, громадські чи виправні роботи, а погашення окремих груп громадян у правах. Перед тим, як приймати такі зміни до кримінального кодексу, необхідно отримати консультацію у Венеціанській комісії та в інших міжнародних правників, аби не виявилося, що ми схрестили жабу з вужем. І потім цю химеру доведеться або скасовувати, або відразу ж вносити правки і тим смішити людей.

Наступний момент: вочевидь, окремий закон про прощення виглядає недоцільним, доцільніше вести мову про заборону колабораціонізму (але не у розкритикованому варіанті Лапіна) і вже в цьому документі чітко прописати випадки альтернативного покарання і процедуру його застосування. Для цього непотрібно писати покаянні листи, краще надати документальні докази не участі у військових і політичних структурах терористичних недореспублік, в організації і проведенні псевдореферендуму 11 травня 2014 року, так званих "загальних виборів" 2 листопада 2014-го. Тим громадянам, які справді стали жертвами окупації, зробити це буде неважко. Що ж до інших, то тут радше говорити не про окремі випадки позбавлення права займати посади чи обиратися, бо це виглядає як у комедійного охоронця Бородача з російського комедійного серіалу, котрий після кожної шкоди просив його "зрозуміти і пробачити", а про обмеження виборчого права жителів лише участю у місцевих виборах до повної деокупації регіону. Хоча, звісно, така пропозиція також ризикує нарватися на не меншу критику, аніж Сенченко зі своїм "прощенням".