Справа Стерненка і лист Медведчука: Чому Україні доведеться обирати між бійками радикалів і маршами ватників

Учора під час сутичок під будівлею Шевченківського райсуду столиці, де обирали запобіжний захід активісту Сергію Стерненку, поліцейські перевищили повноваження, лупцюючи одного із протестувальників. За словами начальника столичної поліції Андрія Крищенка, винних відсторонили. А затриманих мітингарів згодом відпустили. Однак, на цю подію варто дивитися глибше: все, що нині відбувається, є випробуванням політиків, державних інституцій, зокрема, правоохоронної системи на готовність стати або не стати маріонетками в руках тих, хто прагне піддати країну радикальній ревізії.

Хто в спектаклі, який розігрується навколо Стерненка, є дійовими особами? Перші - група підтримки активіста, яка не однорідна. Тут і свідомі націоналісти, і депутати "Голосу", які, схоже, користаються нагодою, аби далі піаритися на темі "яка при Авакову погана поліція". Другі – співробітники каналів з "пулу Медведчука" та "шарики", котрі своєю присутністю провокують агресію першої групи дійових осіб. Вершки з цієї ситуації збирає третя група дійових осіб, яка лишається за кулісами, і яку влаштовує будь-який поворот: радикали надавали стусанів працівникам "медведчуківських" медіа – їм добре, бо можна звинуватити владу у нездатності захистити журналістів; поліцейські відгемселили активіста – також добре, адже відразу з’являться бажаючі порівняти цих поліцейських з "беркутами"; судді посадять Стерненка – їм як бальзам на душу, бо це ще більше радикалізує вулицю; не посадять – кричатимуть, що судді лояльні до підозрюваного у вбивстві. Простіше кажучи, кожен наступний крок протестувальників, суддів, силовиків, прокурорів можна використати для гібридних маніпуляцій.  

Насправді, в арсеналі цих маніпуляторів досить багато інструментів для розхитування ситуації собі на користь. Причому, сама влада їм у цьому допомагає сумнівними рішеннями, заявами чи законопроектами. Навіть складається враження, що у владних коридорах на різних рівнях існує змова з метою посилення позицій проросійських сил, наближення їх реваншу.

Приміром, учора Віктор Медведчук написав відкритого листа Володимиру Зеленському. Лист витриманий у стилі "якщо ви не хочете бути, як Порошенко". І коли в першій його частині простежується спроба Медведчука нагадати про себе як "переговорника" по Донбасу, у другій – критикується співпраця України з МВФ, то в третій кум Путіна прямо каже Зеленському: треба "припинити примусову українізацію". "Ви ж російськомовна людина ‒ не робіть зусиль над собою, видаючи себе за іншого", - пише Медведчук. Аби зрозуміти, навіщо це, спробуємо заглянути трохи наперед, коли Верховна Рада прийме закон про референдум. Не важко здогадатися, що "ОПЗЖ" однією з перших використає цей документ, ініціювавши на референдумі ревізію закону про державну мову. Зараз ця політсила критикує президентський законопроект про референдум і пропонує свій, проте за бажання можна скористатися і тим, який монобільшовики, спільно з сателітами, планують прийняти найближчим часом.

"Нові обличчя", мабуть, не пам’ятають, що Медведчук – не лише давній прихильник референдумів, але й має практичний досвід їх ініціювання. У 2006 році за "народною ініціативою" було зібрано 4 млн підписів на підтримку референдуму щодо вступу України до НАТО або ж приєднання до Єдиного економічного простору (ЄЕП) Росії, Білорусії і Казахстану. Президент Віктор Ющенко відмовився призначити такий референдум і Медведчук ще довго з ним судився. У разі ініціювання "ОПЗЖ" мовного референдуму, Зеленський та "слуги" ризикують опинитися у пікантній ситуації. До якої вони самі підштовхують, педалюючи прийняття закону про референдум.

Це лише один приклад того, як непродуманими рішеннями можна в руки інших віддати інструмент для піару і мобілізації електорату. А якщо повернемося до того, з чого почали, то матимемо ще кілька. Перший – Зеленському вперто нав’язують політичних в’язнів. Другий – навколо активістів створюють образ радикалів, яких краще прибрати з вулиць. Але щойно це станеться, на тих самих вулицях з маршами з’являться противники НАТО і прихильники зближення з Росією. Таке в історії ми вже проходили не раз.