Проблема в цифрах: Що українці думають про війну, "Л-ДНР" та мир з Росією

72% громадян згодні з твердженням, що нині триває війна України з Росією. Майже стільки ж готові до різних варіантів компромісу з Росією й "ЛДНР". Звідки з ця розруха в головах?

Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова представили результати опитування громадян України "Пошуки шляхів відновлення суверенітету України над окупованим Донбасом: стан громадської думки напередодні президентських виборів". Результати дослідження мали б змусити політиків і представників активної частини суспільства замислитися.

Звернемося до найбільш показових цифр. Отже, якщо загалом по країні 72% громадян згодні з твердженням про те, що нині триває війна України з Росією, то на Сході країни таких менше половини – 47%. Майже кожен п'ятий опитаний на Півдні й Сході не визначився з відповіддю на це запитання. Ситуація на підконтрольному Україні Донбасі ще гірша – лише 39% вважають події, які відбуваються довкола них, війною України з Росією, тоді як 40% з цим не погодилися.

Практично 70% українців погоджуються з тим, що задля миру на Донбасі треба йти на компроміси з Росією і самопроголошеними "ЛДНР". Проте лише 16% згодні на будь-які компроміси. Силовий варіант розв'язання конфлікту підтримують 17% опитаних. Значно вища готовність йти на будь-які компроміси – серед мешканців Донбасу: таких там більше 46%. Силовий варіант вирішення конфлікту підтримує лише один з десяти жителів регіону.

Які саме компроміси люди вважають прийнятними чи навпаки – неприйнятними для припинення війни на Донбасі? Не сприймають громадяни України більшість компромісів, які обговорюються публічно й передбачені Мінськими домовленостями. Найменш прийнятними і для мешканців Донбасу, і для усіх громадян України є проведення місцевих виборів на умовах бойовиків, амністія всіх учасників бойових дій проти українських військ і формування силових органів ОРДЛО лише з місцевих. Для жителів Донбасу, а також Південного Сходу більш прийнятними є надання ОРДЛО "особливого статусу", надання російській мові статусу державної (55% "за" на Донбасі), ухвалення закону про нейтральний та позаблоковий статус України та відновлення шляхів сполучення і торгівлі з окупованими територіями ("за" - 62% донбасян).

Близько половини громадян загалом в Україні і на Донбасі віддають перевагу поверненню окупованих територій на довоєнних умовах. Ще близько 20% громадян України і майже третина (28%) мешканців Донбасу бачать їх у складі України, але більш самостійними від центрального уряду. Незалежність "ЛДНР" чи їхнє входження до складу Росії обстоюють лише поодинокі громадяни.

Введення миротворчого контингенту на території самопроголошених республік підтримали би більше половини (54%) українців загалом і лише третина донеччан (29,7%). Створення тимчасової міжнародної адміністрації ООН на території "ДНР" і "ЛНР" після гіпотетичного введення миротворчих сил підтримали б половина усіх українців і лише кожен п'ятий донеччанин.

Хто винен у тому, що зараз відбувається в Донбасі? Відповідь на це сакраментальне питання, за задумом організаторів дослідження, шукали лише донеччани. Відповіли показово: нинішня влада України (56,6%), Партія Регіонів, Янукович та його оточення (32,6%) і Майдан, який розколов країну (24,3%). Лише 22,5% донеччан вважають причиною своїх бід Росію. При цьому на запитання "чи є Росія стороною конфлікту на Сході України" позитивну відповідь дали понад 48% жителів підконтрольної Україні частини Донбасу. "Ні" сказали понад чверть опитаних. Такій же кількості важко відповісти на це запитання.

Якою, на думку мешканців Донбаського регіону, є роль Росії в конфлікті? Третина їх вважає, що Росія постачає зброю до "ДНР" та "ЛНР", 27% – що Росія контролює "ДНР" і "ЛНР" та керує їх діями. Чверть вказує на те, що Кремль надає Донбасу гуманітарну допомогу і така ж кількість – що російська армія бере участь у бойових діях на стороні "ДНР" та "ЛНР".

Сподівання на вирішення конфлікту громадяни, які мекають у Донецькій і Луганській областях, покладають на кандидата в президенти, якого вони підтримають на наступних виборах (26%), на народ України (24%), Збройні сили України (14%) і чинного главу держави Петра Порошенка (12%).

Нарешті, основними джерелами інформації про події на Донбасі для мешканців регіону є українські телеканали (63%), інтернет-джерела (47%), родичі, друзі, знайомі (41%) і соціальні мережі (29%). Російськими телеканалами для отримання інформації послуговуються 16% донеччан, ще 15% дізнаються про події з місцевої преси.

Оприлюднені дені наштовхують на кілька висновків. У тому числі й неприємних для нинішньої політичної еліти. Висновок перший. З жителями Донбасу, і ширше – півдня та сходу, цілеспрямовано не працює жодна загальноукраїнська політична сила, яка не ретранслює меседжі Кремля. Можливо, це мало б стати заданням нової партії, яка пояснювала б жителям регіону, що в їхніх бідах винна Росія, а не Київ, і ставила би перед центральною владою соціально-економічні вимоги. А не працювала під гаслами сепаратизму, як колишні "регіонали" під різними партійними прапорами. Схід, зокрема Донбас, завжди хотіли і хочуть бачити "своїх" у центральній владі. І не можна віддавати цей регіон бойкам, вілкулам та подібним до них.

Висновок другий. На сході й півдні нашої країни давно ведеться цілеспрямована підривна робота через медіа п'ятої колони, орієнтованої на досягнення цілей, які ставить перед собою Росія. Побіжний аналіз відповідей на запитання про джерела отримання інформації свідчить, що основними з них є телебачення та інтернет. І в першому, і в другому сегменті у нас працює низка відкрито або приховано проросійських медіа. Розв'язана Кремлем інформаційна війна начебто дає українській владі підстави закрити ці органи масової дезінформації. Але влада обмежилася забороною трансляції російських телеканалів і блокуванням кількох соціальних мереж. З іншого боку, якби проросійські ЗМІ наважилися закрити, то Київ звинуватили б у тиску на свободу слова. В такій ситуації уповноважені захищати інтереси держави структури роблять найпростіше – імітують роботу.

Висновок третій. Попри об'єктивні економічні проблеми, з якими з перемінним успіхом справляється Україна, на сході і півдні Київ мав запропонувати і реалізувати кілька масштабних інфраструктурних проектів. Іншими словами, жителі цих регіонів повинні побачити, що держава розвивається в тому напрямку, який вони вважають правильним, – насамперед це прогрес в економічній площині.

Висновок четвертий. Можливо, зараз ми пожинаємо плоди відмови від впровадження воєнного стану ще на початку російської агресії. Для переважної більшості українців війна – це десь далеко. Для жителів Донбасу війна поруч. Можливо, в цьому причина їхньої більшої схильності до компромісів, в тому числі з терористами з "ЛДНР".

Нарешті, п'яте. За великим рахунком, дані цього соціологічного дослідження не є свідченням якоїсь катастрофи. Радше – предмет для роздумів. Переважна більшість громадян розуміє, хто їхній ворог. Насправді понад 70% опитаних українців вважають, що між Україною і РФ триває війна. Але тут, як і в будь-якому іншому опитуванні, постає проблема інтерпретації даних: кожен бачить те, що хоче бачити.

А за те, що на Донбасі покладають провину за розв'язання війни на вітчизняну владу, а не на справжнього її винуватця – Росію, варто "подякувати" в тому числі нашим політикам, різноманітним корисним ідіотам та армії фейсбучних зрадофілів. Власне, наведені цифри – це докір насамперед їм.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна