Неспроможність Кремля: Для чого Путін хоче переговорів про Донбас без України

Інформація про те, що Росія готує відеоконференцію по Донбасу, сплила фактично одразу після трагічної загибелі українських військових під Шумами. Саме коментуючи цю подію, прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков заговорив про те, що загострення на лінії зіткнення "хвилює" Кремль. І повідомив, що в Кремлі збираються обговорити це питання. Щоправда, тільки з лідерами Німеччини та Франції. "Ми продовжуємо узгодження з Берліном і Парижем. Коли будуть конкретні підсумки узгодження, ми вас проінформуємо", - заявив Пєсков.

Коли журналісти росЗМІ поцікавилися, чи буде на зустрічі в форматі відеоконференції Володимир Зеленський, Пєсков відповів, що про це мова не йде, оскільки крім Донбасу буде багато "інших питань для обговорення".

Про те, що якась підготовка до такої події йде, в непрямий спосіб підтвердив офіційний представник уряду Німеччини Штеффен Зайберт. Який вчора на брифінгу в Берліні на запитання про відеоконференцію за участю Путіна, Меркель і Макрона заявив наступне: "Можу вам сказати тільки, що цей захід сьогодні не відбувся. У мене немає подальших деталей для вас".

Ситуацію прокоментував і речник українського МЗС Олег Ніколенко, який нагадав позицію Києва про "нічого про Україну без України". І додав, що "лише в повному, а не скороченому складі Норманді може досягти зрушень в ключових питаннях мирного врегулювання, насамперед забезпечення повного і всеосяжного режиму припинення вогню".

В цьому місці виникає кілька логічних питань. Стосовно того, навіщо зараз обговорювати "безпеку на Донбасі" Путіну, за наказом якого і розпочалася теперішня ескалація. І чому європейські країни, хоч і не поспішають погоджуватися на "міжсобойчик", взагалі ведуть переговори з Кремлем про ймовірну зустріч без України.

Стосовно Кремля, все біль-менш зрозуміло. Там, скоріше за все, банально шантажують Францію та Німеччину ймовірною ескалацією на фронтах. Для уникнення якої Макрон і Меркель повинні зустрітися з Путіним, а потім — підштовхнути Україну до миру на російських умовах.

Зустріч у "майже нормандському форматі" без України — це ще й чудовий спосіб зіпсувати політичну гру Зеленському. Який вже багато місяців безуспішно домагався проведення подібного заходу від всіх потенційних учасників. А коли захід таки відбудеться, його туди, за задумом Кремля, не запросять.

Німеччина та Франція, звісна річ, також не в захопленні від ідеї говорити про мир на Донбасі без України — оскільки це відверто безпредметна розмова, яка гарантовано роздратує Київ, ймовірно, викличе нерозуміння у Вашингтоні, і однозначно не сприятиме завершенню конфлікту. Все питання лише в тому, наскільки вони повірять погрозам Путіна про наступ "ополченців", нестабільність в Україні, ймовірні потоки біженців та в інші кремлівські страшилки. Натомість Україні в Кремлі і далі радять спілкуватися з "республіками", тезу про що безперервно повторює Пєсков і транслюють росЗМІ. Намагаючись створити "два рівні" переговорів, на одному з яких Путін, Меркель та Макрон вирішують долі світу, а на іншому — Банкова спілкується з керованими Москвою терористами.

Наскільки успішною буде російська дипломатична авантюра з "Нормандією без України", покажуть найближчі дні. Хоча навіть у випадку проведення розмови у такому форматі шанси на зміну геополітичного становища Росії в зв'язку з припиненням війни на Донбасі є фактично нульовими.

Але вся ця історія несе для України і певний позитивний месидж. Який полягає в тому, що, ідучи на такі дипломатичні авантюри, Путін в непрямий спосіб демонструє, що підтримувати наявний статус-кво, очікуючи на більш вигідний для себе момент, Росія не спроможна. І йдеться, скоріше за все, не про політичні передумови, а про банальну економічну неспроможність Кремля утримувати терористичні анклави, забезпечуючи їх живою силою, технікою, і фінансами для елементарного виживання.

Тож на разі можна спостерігати ситуацію, за якої і Зеленський, і Путін дуже хочуть нормандського саміту на найвищому рівні. Проте їхнє уявлення про спосіб проведення такого саміту та його тематику діаметрально відрізняються.

І це майже що двостороннє прагнення до дипломатичних перговорів демонструє, що як Україна, так і Росія хочуть завершення конфлікту на Донбасі. Проблема тільки в тому, що в Кремлі дотепер надіються завершити цей конфлікт капітуляцією України.