Тристороння вистава без України: Чим допоможе Путіну розмова з Меркель та Макроном

До того, що прес-релізи після будь-яких українсько-російських переговорів виглядають так, ніби сторони брали участь у двох різних заходах, всі давно звикли. Але тепер переговорне мистецтво Кремля, схоже, вийшло на новий рівень. Оскільки і після відеоконференції Меркель, Макрона та Путіна складнозрозуміти, що ці троє людей розмовляли між собою.

Адже що на сайті французького уряду, що на сайті їхніх німецьких колег йдеться про те, що обговорювали, в першу чергу, боротьбу з пандемією, ймовірну реєстрацію російської вакцини, а також масштабні порушення прав людини в Росії. Зокрема, ситуацію з опозиційним політиком Навальним, якого не тільки посадили до тюрми, але й відмовляють йому в елементарній медичній допомозі. І наприкінці зазначається, що, в тому числі, говорили про безпекову ситуацію в Україні (а також в Сирії та Лівії). Як пишуть французи, було наголошено на "необхідності рішучого зобов'язання Росії щодо стабілізації режиму припинення вогню в Україні". Що є прозорим натяком на те, кого у Парижі схильні звинувачувати у останньому загостренні на лінії зіткнення. 

Натомість на сайті російського президента Донбасу присвячено чи не половину повідомлення. Точніше, не обговоренню  конфлікту, – бо в такому випадку довелось б, напевне, цитувати заяви всіх учасників, – а виключно претензіям Москви до Києва. Зокрема, стосовно "відмови налагоджувати прямий діалог з Донецьком та Луганськом". І те, що сепаратисти не згадуються як сторони переговорів у Мінських домовленостях, що за словами російського президента є "безальтернативними", Кремль не бентежить. А ще йдеться про "провокацію Україною збройного протистояння", в результаті якої чомусь гинуть не сепаратисти, а українські сапери в процесі знешкодження протипіхотних мін.

І складається стійке враження, що розмова Путіна з Меркель та Макроном від початку задумувалась і реалізовувалась російським президентом як спроба продемонструвати відсутність глибокої дипломатичної ізоляції Росії. Спроба ця була спрямована на російський та іноземний бізнес, почасти – на російських громадян. Що і було більш чи менш успішно реалізовано.

Західні лідери вирішили скористатися бажанням Путіна поговорити для того, щоб оцінити ймовірні подальші кроки Росії у "ковідіній дипломатії", і нагадати Путіну про права людини. Заняття марне, звичайно, і Меркель з Макроном чудово це розуміють – але вимушені імітувати діалог задля того, щоби вибити аргументи з рук французької та німецької опозиції, яка, в залежності від сволєї партійної програми та преференцій, критикує їх то за брак тиску на Росію, то за відсутність діалогу з Москвою.

При тому подібна зустріч – в інтерпретації російських ЗМІ – безумовно буде подана як "розмова про Україну без України". Хоча розмови про Донбас між Україною, Німеччиною та Францією без участі Путіна, які траплялися неодноразово, зливи заголовків "Кремль викинули з переговорного процесу стосовно Донбасу" у тих самих ЗМІ чомусь не викликали.