Женевські оглядини: Як Тимошенко "роздвоюється" для українців і Європи

У виступі Тимошенко на 20-му щорічному Форумі з питань внутрішньої та глобальної безпеки в Женеві звучали абсолютно нормальні речі. Події в Криму та на Сході України і відповідь на них міжнародного співтовариства є і буде одним з ключових індикаторів здатності або нездатності існуючих безпекових механізмів та інституцій пройти стрес-тест; більшість українців бачать своє майбутнє в ЄС і НАТО; РФ повинна прийняти той факт, що СРСР більше не існує, існують нові незалежні держави, які мають право на цю незалежність і суверенітет. А наша держава виборола своє право на членство в Євросоюзі та Північноатлантичному Альянсі.

Власне, ця позиція нічим не відрізняється від політики, яку проводить діюча влада і президент Петро Порошенко – без тиску цивілізованого світу на Москву, без миротворчої місії ООН на Донбасі, миру там не буде. То ж оглядини перед впливовими західними політиками й експертами, а саме так можна розцінювати відвідини Тимошенко женевського форуму, у штабі кандидатки можуть вважати успішними.

Але є проблема - всередині країни риторика Юлії Володимирівни та її соратників відрізняється. Тут можна згадати її скандальні звинувачення на адресу Порошенка в ефірі програми "Доброго ранку, країно" в липні. Тоді, нагадаємо, вона закинула президенту перемовини з ватажками ОРДЛО, ініціювання "великої війни", "щоби все горіло і все, по суті, палало". Жодного факту на користь свого твердження лідерка "Батьківщини" не надала.

Відомі і її негативні оцінки співпраці з міжнародними організаціями, зокрема, з МВФ. При цьому і тут позиція політика двоїста: саму співпрацю з Міжнародним валютним фондом вона називає партнерством, але при цьому говорить про "негативне зовнішнє управління, мета якого – цинічно заробити на Україні". Хто ці циніки? "Частина великих транснаціональних фінансових олігократій". І начебто саме вони у змові з українською владою викачують гроші з нашої економіки, змушують підвищувати тарифи. Це дуже нагадує радянські пропагандистські міфи про "світову закулісу".

Наступний важливий момент – Захід прагне бачити в Україні консолідовану позицію проєвропейських сил напередодні виборів, аби вони спільно не допустили реваншу Росії. Це стосується не лише спільного бачення протидії російській агресії, але й курсу держави на кардинальні реформи в економіці й державному управлінні. Під реалізацію цього Захід згоден давати Києву кредити. Там не втручаються у вибір українців, проте певними кроками дають зрозуміти, що політика держави не повинна зазнавати суттєвих змін, які здатні спричинити популісти при владі.

Один із таких чітких сигналів - угода з МВФ щодо нової 14-місячної програми підтримки економічної політики stand-by (SBA) на суму $3,9 млрд. Чи стала б вона можливою без рішення про підвищення ціни на газ та інших непопулярних рішень? Очевидно, що ні.

Однак Тимошенко, яка добре знається на фінансах і сама на посаді прем'єра активно вдавалася до зовнішніх запозичень, підняла на стяги антитарифну тему. Спробу організувати віялові звернення місцевих рад до керівництва країни щодо введення мораторію на підвищення вартості газу для населення, яка супроводжується масовками під прапорами "Батьківщини" можна розцінювати, як вияв подвійних стандартів. Для Заходу у Тимошенко один порядок денний, для українців – інший. Українцям Тимошенко обіцяє знизити ціну на газ удвічі. На Заході ж розуміють, що дешевий газ в Україні може бути лише в одному випадку – в разі повернення Києва в орбіту Москви. Також там розуміють, що соціальні збурення й тиск вулиці є поганим сигналом з України, адже це свідчить про неготовність місцевих еліт змагатися за правилами.

То ж навряд чи роздвоєність смислів у риториці одного з ключових претендентів на президентство залишиться поза увагою партнерів нашої держави у високих кабінетах Вашингтону і Брюсселя. Бо там роблять висновки не за гарними заявами наших політиків на міжнародних майданчиках, на це вони великі мастаки, а за їхніми вчинками всередині країни.

фото: facebook.com