"Особливі люди" Клімкіна: Скільки рук гойдатимуть мерське крісло під Кличком

Очільник МЗС Павло Клімкін прозоро натякнув, що не проти спробувати стати мером Києва. Хто ще намагатиметься скласти конкуренцію Віталію Кличку у битві за столицю?

Не встиг Павло Клімкін піти у політичну відпустку, так він став одним із головних ньюзмейкерів щодо майбутніх виборів мера Києва.

"Багато хто приколюється на цю тему. Але я дійсно люблю Київ. Хоч ніколи й не говорив, що збираюся йти в мери. Але, звичайно, і не виключаю цього", – заявив міністр в інтерв’ю Liga.net. При цьому додав, що пріоритетом для нього залишається створення власної команди з "особливими людьми". Тобто, можна припустити що Клімкін планує створити власний політичний проект, в якому київська тематика стане домінуючою.

Нині важко оцінювати шанси такого політичного проекту й та шанси самого міністра обратися мером столиці також. Історія останніх керівників Києва демонструє певні особливості, при недотриманні яких у кандидатів немає шансів на перемогу – повинна бути публічна і відома людина, не один рік працювати в Києві, бажано - мати власну партію, не нуда – ставати на голову, стрибати в ополонку у білих плавках, підтягуватися на турніку, співати, веселити народ різними казусними висловлюваннями. Коли ж серйозно, то головний елемент, необхідний для перемоги  – консенсус політичних еліт.

Олександр Омельченко влаштовував президента Леоніда Кучму, вони були подібні не лише тим, що народилися в один день і в один рік, але й пройшли схожий життєвий шлях господарників. Крім того, Омельченко був своєрідним відображенням дуже значної частини киян, котрі, як і він, приїхали із сіл і залишилися в столиці. Та коли політичні розклади після Помаранчевого майдану змінилися, Сан Санич перестав влаштовувати тодішні еліти, але він цього не помітив, сподіваючись на вдячність киян за його господарську діяльність. У результаті нехитра політтехнологічна гра зіткнути лобами Омельченка і Віталія Кличка і вивести в переможці третього – соціального популіста Леоніда Черновецького – принесла результат. Однак його мерство проходило під знаком боротьби двох таборів у колишній помаранчевій команді – табору Віктора Ющенка і табору Юлії Тимошенко. Тому часи Черновецького відзначилися масовими акціями протесту, бійками у Київраді і зрештою дочасними виборами. На яких знову переміг "космічний" мер. Та коли до влади прийшов Янукович, епоха Черновецького дуже швидко закотилася. "Регіонали" розділили посади міського голови та голови КМДА і поставили над градоначальником свого ставленика Олександра Попова. Команда Черновецького це проковтнула і дуже скоро від самої цієї команди нічого не залишилося. Зараз в різних політичних силах вистачає членів колишнього "Блоку Леоніда Черновецького", а сам Леонід Михайлович виїхав до Грузії і повертатися , схоже, намірів не має.

Однак спущений зверху Попов, хоча і намагався займатися міським господарством, відкривав нові станції метро (їх почали будувати ще за Омельченка), в столиці було реалізовано кілька інфраструктурних проектів, не сприймався киянами. Тому, що був людиною Януковича, і шанси колись обратися міським головою у нього були низькі.

Після Євромайдану знову було досягнуто консенсусу серед еліт, і мером став Віталій Кличко. Мало хто сумнівався, що і друге його балотування, коли він конкурував з Бориславом Березою, буде успішним. Адже консенсус еліт зберігався. Після цьогорічних президентських виборів він зник, а це означає, що Кличку шукатимуть заміну. Зробити це непросто, попри дуже багато зауважень щодо його роботи на посаді міського голови, рівнозначної фігури йому на політичному небосхилі поки не видно. В разі, якщо дочасні вибори Київради і столичного голови відбудуться восени цього року, а про такий варіант нині багато розмов, шанси Кличка залишитися в кріслі найвищі.

Тому, скоріш за все, це крісло гойдатимуть багато рук. У недавньому інтерв’ю Андрій Богдан припустив, що посади міського голови і голови КМДА знову можуть розділити, залишивши таким чином Кличка в ролі весільного генерала. Як колись Янукович залишив Черновецького. Однак мер-боксер має стосунки з різними групами впливу в українській владі, у ЗМІ найчастіше писали про "газовиків", але не тільки вони, тому просто так загнати його у кут не вийде. Хіба в крісло голови КМДА посадять фігуру рівня перших осіб держави або лідерів рейтингів, яка своєю харизмою затьмарить Кличка. Такої фігури у Зе-команді наразі не видно. Тож можна припустити, що посада голови КМДА може бути виставлена на торги під час коаліціади, яка очікує на нас після дочасних виборів.

Є інший варіант – медійно розкрутити потенційного конкурента Кличка. Експерти припускають, що окрім Клімкіна поборотися за любов киян спробують гендиректор "плюсів" Олександр Ткаченко, журналіст Дмитро Гордон, який нині керує штабом партії "Сила і честь", лідер "Нацкорпусу" Андрій Білецький, біл-борди якого розвішані по всьому Києву. Мабуть, не просто так. Це медійні фігури, однак оцінювати їхні шанси доти, доки не створено нову коаліцію та новий уряд, невдячна справа. До того ж після виборів на полювання за мерством у Києві можуть вирушити достатньо відомі політики, які не потраплять до нового парламенту.

Тому найближчих півроку ми можемо стати свідками того, як потенційні конкуренти Кличка "продаватимуть" себе потенційним покупцям, нарощуючи рейтинг на критиці столичної влади та її очільника. І кому з них вдасться зробити це якісніше, на того й зроблять ставку.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна