Зеленський проти Порошенка: Як на Банковій пишуть альтернативну історію для націонал-патріотів

Радник голови президентського Офісу Михайло Подоляк в інтерв’ю РБК-Україна 10 разів згадав прізвище Петра Порошенка і 14 разів - Віктора Медведчука. Це при тому, що левова частка інтерв’ю стосувалася заблокованих телеканалів. Квінтесенцією сказаного про попередника Зеленського на посаді президента можна вважати наступний пасаж: "…з точки зору руйнівних наслідків для країни Порошенко як концепція набагато небезпечніше, ніж Медведчук як концепція". Чому? Подоляк пояснює: бо "використовує патріотику, яка в принципі повинна лежати в основі здорової держави". Дісталося від радника Єрмака і прихильникам Порошенка: "його послідовники в тому вигляді, в якому він їх формує, з агресивним підходом, будуть домінувати у якоїсь частини електорату".

Провладні спікери вже не вперше вдаються до порівняння Порошенка з Медведчуком, відносячи їх на крайні ідеологічні полюси. А Зеленський у цих побудовах змальовується як "зшивач" країни, яку до нього "розвалювали". Але Подоляк йде навіть далі, він порівнює Порошенка і з Януковичем. Каже: за їх правління "держава сама по собі була зруйнована", бо вони придумали "моделі кар'єрних побудов, які винесли на перші ролі дуже слабких людей, не в плані ідеології, а в плані розуміння, що таке держава. І вони не були проектними менеджерами, вони не були операціоністами в чистому вигляді". Тут Подоляк вивершує Зеленського на тлі двох його попередників. Ну, і третє, за що радник Єрмака дорікає Порошенку: мовляв, на відміну від нинішньої влади, той не підкреслював, що ми знаходимося в стані війни.  

Отже, підсумуємо сказане людиною, яка формує інформаційну політику Банкової: Порошенко небезпечніший за Медведчука (добре хоч ще не за Путіна) і в нього агресивні прихильники; Порошенко з Януковичем зруйнували державу; Порошенко не казав, що у нас війна. В якому порядку не переставляй ці три тези, все одно виходить якась нісенітниця. Однак Єрмаковий радник не схожий на анекдотичного героя, який що бачить, про те і співає. Все очевидніше, що технологи влади взялися тіснити Порошенка з того електорального поля, де, як свідчать соцопитування, він не лише закріпився, але й приростає рейтингом. Адже саме на цей, національно-патріотичний електорат спрямовано низку останніх кроків президента Зеленського. Та вони мало що дають йому в рейтинговому плані, доки ця ніша міцно зайнята його попередником. Тому зараз можна спостерігати цікаву річ: виборця намагаються переконати, що за президентства Порошенка нічого не робилося ні для встановлення миру, ні для деокупації Криму, ні у сфері інформаційної безпеки, ні в євроатлантичному напрямку. Одним словом, для патріотичного виборця пишеться альтернативна історія 2014-19 років.

Візьмемо кілька прикладів. В анонсі сьогоднішнього засідання РНБО на сайті президента є фраза про те, що у період до 2019 року "необхідні рішення для захисту національної безпеки, які давно назріли, з політичних міркувань відкладалися" і через це під основи державності були закладені міни, які й потребують сьогодні системної протидії. Зеленський працює президентом уже майже два роки, і якщо він бачив, що при його попереднику не приймалися ті чи ті рішення для захисту національної безпеки, (а прогалини дійсно були), то виправити ситуацію міг одразу після складення присяги, а не в лютому 2021 року. І не потрібно було б активізувати ботів з ботоферми, якої, як каже Подоляк, у "слуг" нема (у той же час як розслідувачі запевняють, що є), аби ті тисячократно написали у соцмережах, що при Порошенку такого не було.

Наступний приклад: 28 січня цього року президент Зеленський заявив, що з 2014 року і до його приходу до влади ніхто не думав про повернення Криму. Очевидно, маючи на увазі Кримську платформу, про яку багато говорять, але вона ще не запрацювала і поки незрозуміло, що, окрім медійної складової, вона принесе. Його слова обурили дипломатів, які вказали, що Зеленський навіть не запровадив санкції за будівництво Керченського моста. Але у створюваній альтернативній історії і не повинно бути складних нюансів для виборця - коли введено санкції проти РФ за анексію, проти кого, скільки було резолюцій ООН на захист прав людини в окупованому Росією Криму, скільки прийнято рішень міжнародних судів за позовами України, і навіть те, де на момент захоплення півострова перебував нинішній глава держави, який в інтерв’ю американському виданню Axios розповів, що якби він тоді був президентом, то "ми б там усі померли в Криму, але "зелених чоловічків" не пустили б" - бо факт залишається фактом: наші території досі окуповані. І справа навіть не у тому, що виборець не повірить у повернення Криму Зеленським, завдання, щоб у свідомості цього виборця ще довго анексія півострова Росією асоціювалася з попередньою владою.

Та й заява Подоляка про стан війни – з тієї ж альтернативної історії. Всі, хто не страждають повною амнезією, згадають: при Порошенку заборонили транслювати в Україні російські телеканали, відключили соцмережі Вконтакте та Однокласники, сервіси Яндекс, Mail.ru, під санкції потрапили окремі ІТ-продукти російського виробництва. Хтось, хто має кращу пам’ять, згадає, що кандидат у президенти Зеленський критикував блокування російських соцмереж. А як став президентом, продовжив санкції. І тепер намагається виглядати ще більшим націоналістом, ніж попередник. Крім закриття трійки каналів сюди можна віднести і обіцянки Генпрокурора Ірини Венедіктової стосовно термінів завершення розслідування "справ Майдану" і судів над підозрюваними у злочинах, і підозру блогеру Анатолію Шарію, і войовничі заяви Леоніда Кравчука щодо ескалації конфлікту на Донбасі.

Але чи увінчається успіхом проєкт виштовхування Порошенка з націонал-патріотичної ніші? Технологи влади досі вірять у ними ж створений міф, що технологія "антипорошенко" приноситиме їм плоди, якщо старанно переконувати електорат, що попередник не зробив нічого хорошого і асоціювати з ним все погане.