Роль Коломойського і росіяни: Як зміниться зовнішня політика після посилення Єрмака

Заміна Андрія Богдана на Андрія Єрмака, схоже, була викликана радше внутрішньополітичними причинами та конфліктами, аніж невдачами першого – чи досягненнями другого, якщо на те пішло, на зовнішній арені. Тим паче, що Богдан ніколи не був повноцінним гравцем на зовнішньополітичному полі – на відміну від Єрмака, який часто й охоче втручався у кадрову політику нової команди. А помітні досягнення Єрмака – від успішних переговорів з Росією стосовно обміну полоненими до вдалої підготовки нещодавнього візиту Зеленського до Ватикану – траплялися тільки тоді, коли на співпрацю, з тих чи інших причин, була налаштована й протилежна сторона.

Натомість в реально слизьких ситуаціях – як от, наприклад, у процесі переговорів з адвокатом Трампа Джуліані – результати "неформальних методів" Єрмака можна назвати, в кращому випадку, неоднозначними.

Але якими б не були справжні причини цієї заміни, її наслідки будуть відчутні не стільки в реальному міжнародному курсі України, як у сприйнятті зовнішньополітичного курсу команди Зеленського і українським політикумом та суспільством, і партнерами й опонентами України за кордоном.

Першим, і, напевно, ключовим моментом, пов'язаним із цією заміною, є теза про те, що Єрмак, який і дотепер фактично заміняв собою МЗС у найважливіших зовнішньополітичних ініціативах нової влади, зможе мобілізувати всі сили й ресурси на активізації переговорного процесу з Росією. У якому прихильники "зе-команди" бачать шанс на припинення війни, а решта українців – ймовірну "зраду". Власне, політична реакція української опозиції – в першу чергу, "Європейської солідарності" та "Батьківщини", вже продемонстрували майбутню лінію атаки як на рішення Зеленського, так і на самого Єрмака. Якого злі язики підозрюють в надміру тісних контактах як з російськими переговорниками, так, можливо, і з російськими спеціальними службами.

Звичайно, призначення Єрмака матиме помітний вплив на кадрову політику. "Зітц-міністр" закордонних справ Пристайко, якого традиційно підтримував Єрмак, може бути спокійним як за своє місце, так і за свою відстороненість від процесу формування зовнішньополітичної повістки. Попри все незадоволення помітної частини дипкорпусу – як постаттю Пристайка, так і методами роботи Банкової. Можливо навіть, що сьогоднішня заміна вплине на подальшу долю не надто успішної команди президентських комунікаторів з Юлією Мендель на чолі. Якщо доля цієї команди когось реально цікавить. 

Для західних партнерів України заміна Богдана на Єрмака стане, в першу чергу, ослабленням впливу "групи Коломойського" на чинну владу. Що, ймовірно, потішить як США, так і ЄС. Найбільш поінформовані з наших партнерів зможуть додати про ймовірне посилення групи Ахметова, чи, не без подачі політсили Порошенка, про можливе наростання російських впливів. Хоча обидва твердження наразі не мають беззаперечних доказів.

Стосовно реакції Росії, то висловлена фракцією "ОПЗЖ" позиція "ця зміна – косметична", скоріше за все, впродовж найближчих годин буде більш чи менш формально підтверджена із Москви. І, попри всі підозри опозиції, ця теза буде недалека від істини. Оскільки немає особливої різниці, якими будуть титули учасників переговорів у майже тавтологічному форматі "Козак-Єрмак". Реально важливою для Кремля є готовність Києва до компромісів. Готовність до прийняття бажаних юридичних змін стосовно статусу самопроголошених республік. Готовність визнати фейкові вибори у "Л-ДНР" і обраних в ході цього фарсу "урядовців". Але всі ці тектонічні політичні процеси мало залежать від постаті конкретно взятого Єрмака. Тим паче що, на відміну від Богдана, нинішній керівник президентського офісу не виглядає надто вправним маніпулятором. І якщо, наприклад, забезпечити парламентську підтримку для "турбоприйняття" ринку землі не зумів навіть Богдан, то дати необхідну для реалізації планів Кремля на Донбасі кількість голосів у Раді навряд чи зуміє і його наступник на посаді. Що, звичайно, не може не тішити.