Перерозподіл національних багатств: Що не так з ідеєю "економічних паспортів" для ще не народжених українців

Головною тезою відеоролика, присвяченого підсумкам чергового із серії засідань Ради нацбезпеки і оборони України, яке відбулося 19 березня, стала обіцянка Володимира Зеленського повернути надра з рук недобросовісних бізнесменів українському народові, як це передбачає Конституція нашої держави. А кошти, що повинні потекти в державний бюджет як наслідок цього кроку, президент хоче спрямувати на освіту юних українців. Їм видаватимуть економічні паспорти, за якими "усі народжені в Україні діти до моменту настання 18 років зможуть отримати кошти від використання і видобутку надр України. Вони будуть накопичуватися на їх персональному депозитному рахунку в банку. І після досягнення повноліття зможуть бути витрачені ними на здобуття вищої освіти в Україні", - заявив глава держави.

Що таке "економічний паспорт" українця

Тезу гаранта про економічні паспорти розвинув на одному з телеканалів глава виконкому Національної ради реформ Міхеїл Саакашвілі. Причому говорить про це він уже не вперше. Цього разу повідомив: у влади були різні варіанти розподілу грошей (які, зауважимо, державі ще належить отримати від користувачів надр, і тут може виникнути перша проблема). На Банковій розглядали можливість дати якусь суму кожному українцеві, але, як зауважив колишній грузинський президент, а нині український реформатор, "вийде 400 гривень на рік, а це не гроші і виглядає як знущання". Озвучувалася пропозиція створити суверенний фонд інвестицій, але і цього, вважає він, люди б не відчули: "Це з однієї кишені держави просто в іншу перекласти". Так і дійшли до того варіанту, який озвучив Зеленський: віддати гроші дітям. Молодий громадянин із досягненням повноліття "зможе купити на ці гроші, наприклад, автомобіль відкрити маленький бізнес, вкласти в освіту. Ми говоримо десь про 15 тисяч доларів… В Україні є приголомшливі природні ресурси — літій, берилій, 20 відсотків світового запасу титану, поклади урану", — сказав Саакашвілі.

Зауважимо, з ідеєю запровадження економічного паспорта українця президента трохи випередив член його команди, депутат Верховної Ради від фракції "Слуга народу", мажоритарник з Новограда-Волинського Дмитро Костюк, який у січні ц.р. зареєстрував у парламенті законопроєкт за №2754. Він передбачає відкриття рахунку кожному українцю, який народиться після 1 січня 2021 року і житиме в нашій країні до повноліття. До створюваного згідно з цим проєктом Фонду майбутнього надходитиме не менше 1% від реалізації всіх видобутих у країні корисних копалин. 18-річні українці зможуть без встановлених обмежень витрачати ці гроші, починаючи з 2039 року. Цю ініціативу парламент не розглядав і вочевидь уже не розгляне: право "першої ночі" лідера "зеленої" команди з висловленою ним же під час виборів-2019 ідеєю не має піддаватися сумніву його командою. Тож депутатське бачення механізму дії економічного паспорта українця, вочевидь, замінять на президентське.

В яких країнах громадяни отримують відсоток від видобутку державних надр

Роздача державою грошей своїм громадянам – не нова ідея для цілої низки країн світу. Як на історію успіху нардеп Костюк посилається на приклад Об'єднаних Арабських Еміратів, "де кожен араб отримує від держави свій відсоток від продажу нафти. Як показує практика ОАЕ, таке рішення є дієвим і забезпечує гідний рівень життя громадянам", - йдеться у пояснювальній записці до проєкту. Так, але не зовсім так. Відмінностей між нашими країнами значно більше, ніж схожого. В ОАЕ значно менше населення – приблизно 10 млн, відповідно менше дітей. Навпаки, коштів від видобутку нафти й газу до скарбниці держави шейхів надходить суттєво більше, ніж отримує українська казна. Хоча б тому, що у сфері користування надрами в ОАЕ давно наведено такий лад, яким жодна українська влада похвалитися не може.

Це стосується й інших держав, де влада ділиться з народом частиною земних багатств: і "нафтогазових" Кувейту і Саудівської Аравії, і Норвегії, де в спеціальному фонді збирають частину доходів від видобутку нафти й газу для використання в перспективі, коли запаси вичерпаються, і де на особистий рахунок кожного громадянина надходять відрахування від нафтових доходів. Це і про американський штат Аляска, жителі якого, що мешкають на цій території не менше року, щороку отримують дивіденди від нафтових грошей. Погодьтеся, ставити знак рівності між економічними реаліями і можливостями у цих країнах і Україні некоректно.

Та й далеко не повсюди однаково позитивно ставляться до ідей витрачання державних коштів широкими жестами. Жителі найбільш розвинутих демократій скептичні щодо роздачі грошей "просто так". Так, 2016 року громадяни Швейцарської Конфедерації на першому у світу референдумі з цього питання переважною більшістю в 77% (!) висловилися проти ідеї запровадити для них гарантований щомісячний мінімальний дохід. А ідея була такою, що могла змусити замислитися навіть мешканців багатих країн: пропонувалося виплачувати кожному дорослому швейцарцю близько 2,5 тис. швейцарських франків (приблизно 2260 євро) незалежно від того, працює він чи ні, а пенсії і соцвиплати – скасувати. Щоправда, ініціатори ідеї не пояснили, звідки у державному бюджеті візьмуться гроші на гарантований мінімум. Та не це найважливіше, а позиція швейцарців, які відкинули цю популістську ініціативу, мабуть, розуміючи її згубність для економіки країни. Утім, ідеї мінімального безумовного доходу продовжує свій рух світом – про неї говорять то в одній, то в іншій державі. Особливо ці розмови пожвавилися із входженням світу у хвилю пандемії COVID-19, коли питання підтримки своїх громадян стало дуже актуальним для урядів різних держав, аж до світових лідерів.

Чому ідея з економічними паспортами для дітей виглядає підозріло

Повертаючись до законопроєкту Костюка, зауважимо, що передбачав він виплати не всім українським дітям, а народженим починаючи із 2021 року. А це вже скидається на дискримінацію за віком, і в разі ухвалення закону така ідея мала би бути винесена на загальноукраїнський референдум – і навряд чи громадяни підтримали б її у такому вигляді. Тож Володимиру Зеленському і його команді варто задуматися над створенням більш реалістичного механізму реалізації своєї ідеї про фактичний гарантований дохід для неповнолітніх українців, щоб обіцяна щедрість держави стосувалася всіх дітей нашої країни. Якщо вони не хочуть, щоб умовного 1 січня 2022 року в країні раптом почався бебі-бум, і навіть грудневих дітей за "подяку" записували січнем…

Бо в цілому українці – не швейцарці: чимало наших земляків ще за інерцією, яка передалася від часів СРСР, чекає від влади прямої підтримки свого матеріального становища. Серед таких – значна частина виборців Володимира Олександровича. Популярні серед населення й ідеї про те, що "все довкола народне", у тому числі надра, тим паче що це гарантує і Основний Закон.

Проблеми виникають із моменту спроби реалізації подібних популістських "економічних" ідей у реальному житті. Найперше питання, хто стане платником, здатним забезпечити надходження озвучених представниками влади сум на користь українських дітей? Між рядками президентської заяви можна прочитати, що йдеться про олігархів. Зараз Радбез обіцяє у стислі терміни провести аудит усіх дозволів на експлуатацію надр, які були видані в Україні з 1994 року. Там точно можна буде знайти багато дуже цікавого. Та питання в тому, в чиїх інтересах буде використана виявлена інформація про користувачів надр Вітчизни. Обіцяють, що у порушників забиратимуть ліцензії і повертатимуть їх народу України. Хотілося б дізнатися поіменний список цього народу…

Наступний блок питань зводиться до одного: з якого розрахунку та якої бази багатії платитимуть українським дітям. Поки ідея Зеленського схожа на фактичний додатковий податок завбільшки принаймні в 1 відсоток, яким держава може обкласти користувачів надр. Від чого обраховуватимуть його розмір: від розміру рентної плати? Від прибутків (чи демонстрованих податковій збитків) компаній? З оборотів? Чи просто "відстібуватимуть" обумовлену суму? І ще: буде це разовий платіж чи регулярний внесок у розвиток молодого покоління? Нарешті, таке запитання: а чому, власне, йдеться тільки про надра? Адже і земля, і ліси, і водні ресурси також належать українському народові. Чи стосуватиметься ініціатива Зеленського і фактичних розпорядників цих категорій національного багатства?

Іншою площиною проблеми є питання – хто і як розпоряджатиметься накопиченою сумою. Яким буде механізм убезпечення коштів від інфляції та економічних потрясінь, адже "лежати" цим грошам не одне десятиліття? В якій валюті їх зберігатимуть і наскільки якісним буде адміністрування цих сум?

Між іншим, навіть приблизні розрахунки показують, що майбутнім абітурієнтам навряд чи варто розраховувати на обіцяні Саакашвілі 15 тисяч доларів на кожного. Ну справді, не Кувейт у нас і не Емірати…

Тож доки ми не володіємо точною інформацією про те, в якому вигляду буде розроблено командою Володимира Зеленського механізм перетворення грошей олігархів на капітал для молодих українців, не варто відкидати версію про те, що історія з аудитом надр і прямо пов’язаними з ним "економічними паспортами українців" є не більше й не менше ніж цікавим форматом переділу ринку експлуатації надр в інтересах тих, хто бажає конвертували владу у гроші та увійти до клубу користувачів цим національним багатством.