Запит на колабораціонізм: Чому українці стали більше любити Росію

Внутрішні політичні війни в Україні під час передвиборчої кампанії сприяють успіхам "гібридної" війни

Запит на колабораціонізм: Чому українці…

Свіжа соціологія, оприлюднена за результатами спільного вивчення громадської думки Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) і російською неурядовою дослідницькою організацією "Левада-центр", показала, на перший погляд, несподіваний результат: ставлення жителів України до Росії покращується. Спробуємо з’ясувати, чи є тут насправді несподіванка і в чому криється причина зміни ставлення українців до громадян країни, що розв’язала і веде з нами війну?

КМІС проводив опитування у лютому цього року в 110 населених пунктах України (крім Криму і непідконтрольних Україні частин Донецької і Луганської областей). "Левада-центр" опитував за репрезентативною вибіркою 1600 росіян у 137 населених пунктах 50 суб'єктів РФ.

За результатами дослідження, добре або дуже добре ставилися до Росії 57% громадян України, погано чи дуже погано – 27%. 17% не визначилися з відповіддю на це запитання. У свою чергу, в Росії добре чи дуже добре ставилися до України 34% опитаних, 55% – погано чи дуже погано, не визначився кожен десятий росіянин.

Очільник КМІС Володимир Паніотто вказав на тенденцію: за минулий рік ставлення українців до Росії помітно покращилося – із 45 до 57%, тоді як кількість росіян, що позитивно ставляться до України, є відносно сталою – близько третини населення РФ (32-34%): зміни цього показника за рік коливалися в межах похибки.

Попередні аналогічні дослідження КМІСу і "Левада-центру" красномовно демонструють: тенденція існує. У вересні 2018-го добре або дуже добре ставилися до Росії 48% опитаних українців, тоді як ще в лютому 2018 року – 45%. А якщо порівняти ставлення українців до Росії у вересні-2018 зі ставленням у вересні 2017-го, то кількість позитивно налаштованих українців за рік зросла з 37% до 48%.

Ставлення українців до Росії  суттєво залежить від регіону – у вересні минулого року на Заході України позитивно ставилися до Росії 31%, в Центрі – 44%, на Півдні – 62%, на Сході – 70%.

У вересні 2018 р. погано або дуже погано ставилися до Росії як держави 32% українців. Тобто і таких у нас стало помітно менше. Показники росіян, знову ж таки, практично стабільні. Більше того, дослідники вивели загальну тенденцію за увесь період спостережень (починаючи з 2008 року): ставлення жителів України до Росії залишається кращим, ніж ставлення населення Росії до України.

Динаміка позитивного ставлення населення України до Росії і населення Росії до України (% тих, хто ставиться до іншої країни «добре» і "дуже добре") (інформація із сайту КМІС):

https://www.kiis.com.ua/materials/pr/20191203_ukr-rus/1ukr.jpg

У запропонованих респондентам запитаннях був один нюанс. Людей питали окремо про їхнє ставлення до керівництва Росії і до населення Росії. Результати отримали такі: до росіян позитивно ставляться 77% українців, до керівництва Росії – 13% (переважно це опитані жителі Сходу нашої країни). Тоді як до українців позитивно ставляться 82% опитаних росіян, а позитив щодо керівництва України відчувають значно менше громадян держави-агресора – 7%.

Щодо інших результатів. Порівняно з лютим 2018 року, незмінним залишився відсоток тих, хто вважає, що Україна має бути незалежною від Росії – 87%. При цьому кількість українців, які виступають за закритий кордон з Росією, зменшилася з 44% до 39%, а тих, хто бажає незалежних відносин, але без кордонів і митниць, - зросла із 44% до 48%. У свою чергу, в Росії порівняно з березнем 2018 року поменшало бажаючих закрити кордон з Україною з 39% до 25% і зросла кількість охочих об’єднатися в одну країну з 10% до 17%.

З отриманих результатів організатори опитування роблять висновок про те, що позитивне ставлення жителів обох країн до держави зумовлене позитивним ставленням до населення.

Дослідження інших соціологічних інституцій демонструють схожі результати. Майже 70% опитаних в усіх регіонах України хотіли б компромісу з Росією і навіть із так званими "ДНР" і "ЛНР" заради відновлення миру на Донбасі. Це засвідчили результати опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру ім. Олександра Разумкова у грудні 2018 року.

За цим опитуванням, попри високий відсоток готовності до компромісу, лише 16% респондентів згодні на будь-які компроміси. Силовий варіант вирішення конфлікту підтримують 17% опитаних.

Які ж причини стабільного покращення ставлення українців до Росії і росіян протягом останніх років? Один з можливих варіантів відповіді озвучив Володимир Паніотто – на його думку, на мозки людей впливає президентська виборча кампанія в Україні й активізація роботи проросійських політичних сил і телеканалів. "У Росії щодо України подається негативна інформація узгоджено, цілеспрямовано, тому громадська думка більш керована", - говорив цей соціолог у вересні 2018 року.

Натомість, на думку керівника КМІСу, "позитивне ставлення українців до Росії переважно пов’язане з позитивним ставленням до росіян (так само і позитивне ставлення росіян до України пов’язане з позитивним ставленням до українців)".

З цією думкою важко не погодитися. Можна лише розширити коло причин поступової зміни ставлення українського суспільства до громадян і самої держави-агресора. Крім потужної машини, заточеної на ведення гібридної війни, проросійських ЗМІ, які відкрито чи приховано діють в Україні та вкладають людям у голови тези кремлівської пропаганди, на вказану тенденцію впливають й інші чинники. Це й наявність сепаратистів, які, замість того, щоб отримати вирок і сидіти у в’язниці, розгулюють на волі на очах у всього суспільства. Колишня міська голова Слов’янська Неля Штепа – перше, але не останнє ім’я, яке спадає на думку в цьому контексті. Люди бачать, що так у принципі можна: ненавидіти Україну, працювати проти України – і не понести кару. Це породжує сумніви в спроможності держави виконувати свої функції. А тут і проросійські медіа, які покажуть простакуватим українцям, яка країна є «взірцем» сили державного апарату в бурхливому морі хаосу і непевності.

Впливають на позицію загальної маси наших громадян, нестабільної психологічно й ідеологічно, і заклики деяких українських політиків до миру за будь-яку ціну, навіть ціною поразки у війні та "стояння на колінах" перед Путіним. Немала частина українців закриває очі на факт війни на Сході. В них не стріляють – ну, і немає війни. Мовляв, усе це українська влада вигадала, щоб вибори виграти і красти. Такі тези активно поширюють всіма каналами. І це, як бачимо, працює. Прихований запит на колабораціонізм, про який пише журналіст Віталій Портников, існує. І результати соцопитувань – його зовнішні прояви.

Загалом російська пропаганда як риба у воді комфортно почувається в Україні, граючи на слабкостях нашої молодої і, слід сказати, м‘якої демократії. Це не значить, що боротися з ворожими впливами здатна тільки диктатура, але чітке виконання функцій держави відповідними структурами може розкрити декому очі на справжню сутність завжди ворожої до нас Росії.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook