Заміна "Мінських угод" та геть від Москви: Кого Зеленський хоче зробити головним в МЗС

Станом на сьогодні ця інформація інсайдерська, але ще до Великодня Depo.ua писав, чому нинішнього очільника МЗС Павла Клімкіна потрібно міняти. 

Посол України в Австрії Олександр Щерба та директор Дипломатичної академії при МЗС Сергій Корсунський обидва мають багаж досвіду дипломатичної роботи і відповідні зв'язки у цих колах, без яких зовнішня політика не працює. Серед них немає фанатів "миру за будь-яку ціну" з Росією. Ба навіть більше - один із них взагалі розглядає варіанти замінити Мінський формат на щось інше, ба навіть пропонує механізм. 

Сергій Корсунський народився 10 серпня 1962 року у Києві. У 1984 закінчив Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, механіко-математичний факультет, Аспірантура Інституту гідромеханіки у 1988-му. З жовтня 2017-го він обіймає посаду директора Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС.  В системі Міністерства закордонних справ працює з 1994-го року. З 1994 по 1995 — був першим секретарем Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. В 1995-1998 роках Корсунський був радником з економічних питань у Посольстві України в Державі Ізраїль. З 1999 по 2000 обіймав посаду заступника директора Департаменту економічного співробітництва Міністерства закордонних справ України. З 2000-2005 рік Корсунський був радником, радником-посланником та виконуючим обов'язки Посла в Посольстві України в США. Ще кілька біографічних даних: 2006-2008 - директор Департаменту економічного співробітництва Міністерства закордонних справ України, 2008-2016 - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Турецькій Республіці.

Наприкінці квітня-початку травня Сергій Корсунський написав дві статті на сайт "Українська правда". Обидві присвячені мирним ініціативам щодо Донбасу. В одній із них Корсунський оцінив нову стратегію iз врегулювання ситуації на Донбасі від фракція Вільної демократичної партії Німеччини особливо з точки зору Мінських домовленостей, які на думку автора, використовуються з точки зору тиску сторін одна на одну. Корсунський зазначає, що процес опинився в стані рівноваги, який його заблокував. Натомість Путін вже випробовує Зеленського, почав змінювати "мінську" реальність, провокуючи новобраного президента України на різкi кроки (видача паспортів жителям ОРДЛО, потім всім українцям та ін.).І на цьому фоні, мовляв, розширення нормандського формату (США та Велика Британія) і пропозиція німців є спробою запустити процес. Із публікацій Корсунського стає зрозуміло, що він підтримує план Зеленського із залученням до переговорів США та Великої Британії в нормандському форматі, але не бачить навіщо це Росії. А також він є в чомусь противником мінського процесу. Більше того, наводить інструментарій, за яким в переговорний процес може бути залучений й Китай. 

"Оскільки нашою метою є не просто зміна формату, а все-таки прогрес із встановленням миру на Донбасі, чого ні за яких умов неможливо досягнути без контролю над кордоном і припинення вогню, варто розглянути пропозицію про зміну формату багатосторонніх переговорів не на "Будапештський", а на "РБ ООН+". Тобто йдеться про проведення саміту лідерів країн-постійних членів Ради Безпеки ООН, України та Німеччини, яка дуже вчасно головує у цьому органі. Саме саміту, якому мають передувати інтенсивні, але непублічні консультації на рівні експертів та уповноважених представників МЗС, а не засідання РБ ООН, яке потребує іншої бюрократії та специфічної підготовки. Метою такого саміту мають стати нові домовленості, що замінять "Мінські угоди", які трактуються сторонами по-різному і все одно не виконуються. Росії важко буде відмовитись від такої пропозиції, яка є логічним продовженням ідеї здійснення миротворчої операції, що має бути формалізована згодом саме через рішення РБ ООН. Що це змінить? По-перше, до процесу врегулювання ситуації на Донбасі буде долучено Пекін і зовсім не факт, що на стороні Росії. Так, формально Пекін не приєднався до режиму антиросійських санкцій, проте підтримує територіальну цілісність і суверенітет України, - пише Корсунський на "УП". - Для того, щоб багатостороння зустріч не була провальною із самого початку, слід запропонувати український план врегулювання ситуації на Донбасі, який включатиме як поетапне розгортання миротворчої місії, так і ідеї з відновлення тимчасово окупованих територій – можливо, через створення багатосторонньої фінансової інституції із залученням фондів міжнародних донорів, включаючи Китай. У КНР можуть бути зацікавлені у відновленні шахт (якщо українська влада вважатиме це за доцільне) та створенні підприємств на звільнених територіях, де є значна кількість робочих рук".

Якими б реалістичними чи навпаки, або ж суперечливими не були б ідеї Корсунського, можна зазначити, що він принаймні пропонує інструментарій дій України на зовнішньому фронті щодо Донбасу. Щоправда, "плодити" нові формати - це теж справа ризикована. Бо дає змогу Росії створювати умови дипломатичного хаосу, а також посилювати власну позицію в переговорах. 

Олександр Щерба також киянин, народився 22 червня 1970-го року. Закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка. Кандидат політичних наук. На дипломатичній службі з березня 1995 року. З 17 листопада 2014 року — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австрії.

У 1996—2000 роках працював аташе та третім секретарем у посольстві України у ФРН (Бонн, Берлін). У 2000–2003 роках був першим секретарем, заступником директора секретаріату, спічрайтером міністра закордонних справ України. Допомагав у написанні книги А. Зленка "Політика та дипломатія". У 2004–2008 роках був радником у Посольстві України у Вашингтоні. Відповідав за зв'язки із Конгресом США та єврейськими організаціями. У 2008–2009 роках працював у Департаменті ЄС МЗС України. В 2009–2010 роках, під час президентської кампанії Щерба був радником Арсенія Яценюка як кандидата у президенти. У 2010–2013 роках працював послом з особливих доручень МЗС України. 

У 2013–2014 роках Щерба обіймав посаду радника першого віце-прем'єр-міністра України, учасник переговорів з МВФ та ЄС щодо підготовки до підписання Угоди про асоціацію. З лютого по листопад 2014 року Щерба повернувся до МЗС на посаду посла з особливих доручень. Брав участь в інформаційній групі МЗС. 

Також Щерба є колумністом видання "Дзеркало тижня" з 2008-го року. Він висвітлював нейтралітет Австрії, про їхню думку щодо "Північного потоку-2", молодого політика Себастьяна Курца і його гарні стосунки з Павлом Клімкіним і Петром Порошенком, а також "перемогу України у війні", як ане є тим сценарієм, який живе в головах європейців.

"Звичайно, що це політичний проект. І я про це абсолютно відверто кажу австрійцям. Австрійці реагують за американським принципом "погодимося не погодитися". Тобто у вас своя думка, а у мене – своя. Такі ситуації теж бувають. І треба розуміти, що Австрія не була тією країною, чий голос, мабуть, був вирішальний в цьому проекті ("Північний потік-2"). Але вона, мабуть, з того моменту, коли відбувся обмін великим об’ємом акцій між "Газпромом" і "австрійським "Газпромом" під назвою ОМV. З того моменту шляху назад вже не було, і Австрія послідовно виступала на стороні свого партнера – "Газпрому". А вслід за ОМV виступав і федеральний уряд", - говорив Щерба "Радіо Свобода". 

Окрім цього Щерба підтримує відхід України від Росії. 

"Україна йде від Росії. Іде, тому що бачить у Росії відображення своїх власних гріхів, яких хоче позбутися, — несправедливості, самодурства, раболіпства, брехні, сп'яніння сильного, безсилля слабкого. Росія зліпила з цих гріхів новий іконостас і молиться на нього. Це її право і її вибір. Імперії завжди мають можливість зазирнути в безодню й сказати: це не безодня, це просто особливий шлях. Україна ж не імперія, для неї путінська Росія, з її брехнею, війною, лицемірством, — це безодня. І вона від цієї безодні йде", - писав він для "Дзеркала тижня". 

"Очевидна небезпека для України полягає у наростанні в Європі націоналістичних тенденцій. Досить мигцем поглянути на європейську політику останніх років, щоб зрозуміти: націоналізм — це не любов; націоналізм — це егоїзм. Немає в Європі більших прибічників Путіна, ніж партії націоналістичного спрямування. Є такі, кому наш біль не просто байдужий, а й на радість. Чим більш сліпими ми будемо, чим швидше згоримо в нашій гарячці, чим швидше перегриземо одне одному горлянки, тим простіше їм буде потім сказати: ця Європа — перегоріла, будуймо іншу", - так само наголошував Щерба в одному з матеріалів для "Дзеркала тижня". 

Ще в 2016-му році він зазначав про необхідність виконання Мінських угод. Якихось радикальних ідей щодо зміни форматів від нього не лунало. 

Безумовно, окрім Донбасу і Криму, Україні доведеться налагоджувати стосунки з Угорщиною після відносно провальної політики у цьому напрямку Петра Порошенка та Павла Клімкіна. Хто цим займатиметься - ми дізнаємося згодом. Для того, щоб змінити Павла Клімкіна на посаді голови МЗС, новому президенту Зеленську буде необхідна підтримка Верховної Ради. Сам Павло Клімкін продовжує працювати і навіть заявляв, що може лишитися, якщо із Зеленським будуть однакові світогляди. Та схоже, що Володимир Зеленський не бачить необхідності лишати на посаді людину Петра Порошенка. Окрім всього іншого, зовнішньополітичне відомство має продовжувати закріплений в Конституції курс України в ЄС та НАТО, але це так само залежатиме від президента. І, звісно ж, зберігати стосунки із Західними партнерами в питаннях Асоціації, безвізу, та інших вже здобутих речей, які все ще можна втратити, якщо проводити необдуману внутрішню і зовнішню політику.