Заліковий "кидок": Навіщо Садовий відбирає партнерів у Гриценка

Нагадаємо, співголовою партії "Демократичний альянс" є Василь Гацько. До політради входять Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук. Проте, як свідчать соціологічні опитування, рейтинг партії коливається в межах статистичної похибки. Деякі оглядачі називають "Демальянс" "фейсбучною партією", маючи на увазі, що її виборці зосереджені головним чином у соцмережах і несистематично відвідують виборчі дільниці в реальному житті.

У свою чергу, "Самопоміч" на парламентських виборах 2014 року набрала майже 11% голосів. Та за чотири роки рейтинг об'єднання помітно знизився. За даними деяких соціологів, якби вибори відбулися восени 2018 року, то партія львівського мера Андрія Садового не потрапила б до Верховної Ради. Однак, політичний союз "Демальянсу" і "Самопомочі" виглядає не як спілка лузерів. Тому що обидві сили мають якісних спікерів, які здатні приносити очки у спільну скарбничку.

Нагадаємо, минулого тижня, виступаючи перед львівською молоддю, Садовий заявив про намір балотуватися в президенти. Майже одночасно з цим повідомленням на вулицях великих міст країни з'явилися білборди з написом "Андрій Садовий. Наступний". За ким він зайняв чергу, не зовсім зрозуміло, але вже як є, так є. Старт візуальної реклами Садового означає, що кошти у його кампанію вже інвестовано.

Цікаво згадати про історію участі у виборах лідера "Демальянсу" Василя Гацька. Він брав участь у парламентській кампанії 2014 року разом із "Громадянською позицією" Анатолія Гриценка, однак не подолав 5%-ий бар'єр. Коментарі молодого політика щодо досвіду спільної участі у виборах були негативними. "З "Громадянською позицією" ми обпеклися на парламентських виборах. Наш виборець не терпить альянси, в принципі, ні з ким", - переконував Гацько в інтерв'ю одному з інтернет-видань 2015 року.

Часи міняються, а схильність до політичних союзів у "Демальянсу" залишається. Буквально кількома місяцями раніше точилися розмови про вірогідне відновлення спілки Гацька з тим же Гриценком. У лютому цього року, коли з України вислали Михеїла Саакашвілі, у офісі "Європейської партії" відбулася зустріч Гриценка з кількома опозиційними політиками. "Демальянс" на цій зустрічі представляли Гацько і Найєм. І хоч результатом тієї зустрічі стала лише спільна заява із засудженням вигнання колишнього грузинського президента, про підтримку Гриценка Гацьком говорили як про майже доконаний факт.

У травні громадські активісти та політики підписали заяву з вимогою запровадження пропорційної системи з відкритими регіональними списками на виборах до Верховної Ради. Під документом стоять автографи, з-поміж інших, і Гриценка з Гацьком.

Але останнього "перехопив" Садовий – якого, у свою чергу, також називали потенційним учасником команди Анатолія Гриценка (Depo.ua повідомляв про неможливість такого формату об'єднання) попри те, що міський голова Львова розпоряджається значно більшим організаційним ресурсом, аніж Гриценко, головним активом якого є особистий імідж. У активі ж Садового – парламентська фракція з 25 "штиків", жива партія з осередками по всій країні і прийнятний рівень впізнаваності у всіх регіонах.

Отже, шматок за шматком львівський мер "відкушує" шанси Гриценка вийти в другий тур виборів. Спершу оголосивши про самостійну участь у кампанії, він почав перетягувати на свій бік і потенційних членів команди екс-міністра оборони. З високим ступнем вірогідності можна припустити, що довкола Садового, а не Гриценка, об'єднуватимуться дрібні політичні сили, яких у нас називають "молодими обличчями" - "Європейська партія" Миколи Катеринчука, "Хвиля" Віктора Чумака, "Сила людей" та інші. Тоді як Анатолій Степанович, як виглядає на сьогодні, кастинг на роль об'єднавчого центру програє. Більш того, скоро опиниться перед вибором – підтримати Садового і компанію, чи йти на вибори самому і посісти місце, в кращому для нього випадку, у першій десятці.