"Слуги" проти сексизму: Чому саме зараз заговорили про покарання за "корабельну сосну"

Законопроєкт №4598 пропонує доповнити закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей  жінок і чоловіків" терміном "сексизм". Під ним законотворці розуміють:

будь-які дії, жести, візуальні прояви, вимовлені або написані слова, практику або поведінку, в основі яких лежить ідея про те, що людина або група людей гірші через свою стать, та які проявляються в публічній або приватній сферах, у мережі Інтернет або поза нею і скеровані на (або спричиняють): порушення власної гідності або прав людини чи групи людей; сексуальну, психологічну шкоду або страждання особи чи групи осіб; створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища; перешкоджання незалежності або повноцінному здійсненню прав людини з боку особи чи групи осіб; підтримку та посилення ґендерних стереотипів.

Ще в цілій низці статей окрім терміну "дискримінація за ознакою статі" пропонується вживати термін "сексизм". Також автори хочуть заборонити сексизм у рекламі.

Інший законопроєкт, №4599, авторами якого є ті ж депутати, ініціює зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за прояви сексизму у суспільстві. Цим терміном пропонують доповнити ст. 1732, де йдеться про вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування. За сексизм каратимуть адміністративними стягненнями.

Автори обох законопроектів – переважно нардепи з монобільшості (окрім виключеної зі "слуг" Анни Скороход та Лариси Білозір з групи "Довіра"). Першим вказаний нардеп Олександр Качура. З-проміж 10 ініціаторів законопроекту, мов біла ворона, - Олександр Корнієнко. Голова президентської партії та права рука Давида Арахамії в "зеленій" фракції. Саме в дуеті з Арахамією Корнієнко прославився влітку минулого року своєю сумнозвісною тирадою про "корабельну сосну": не знаючи про ввімкнені мікрофони, головний партійний "слуга" поділився з головним фракційним "слугою" своєю оцінкою кандидатки в мери Миколаєва Тетяни Домбровської. Спочатку думали, що йдеться про їхню колегу по парламенту Ірину Аллахвердієву, але ключовий фігурант скандалу згодом пояснив, кого мав на увазі. І вибачився. Після обурення словами однопартійця жінки із Зе-команди його вибачення все ж прийняли.

До речі, не лише голова партії "Слуга народу" потрапляв у сексистські скандали, вони були і при попередній владі, і при нинішній. Можна згадати висловлювання Віктора Януковича у Давосі в 2011 році: він запросив іноземців до України, особливо "коли почнуть квітнути каштани в Києві і у містах українських почнуть роздягатися жінки: побачити цю красу – це чудово". Щось у цьому ж стилі вже у 2019-му в Парижі повторив Володимир Зеленський. Тоді він назвав жіночу красу одним із туристичних брендів нашої країни. Докори за сексизм звучали і в бік Петра Порошенка за звернення "дорогенька" до журналістки одного з видань. Не відставали від перших осіб держави і політики дрібнішого калібру. Можна згадати хоча б нині підсанкційного у США нардепа-"слугу" Олександра Дубінського, який у соцмережах під фото про підбір помічниць зробив допис: "Вибираємо помічниць. Прошу нижче ніж 175 сантиметрів не турбувати". У відповідь на звинувачення в сексизмі Дубінський пояснив: то був жарт.

Читайте також: Сексистські вислови "слуг" та інших українських політиків

Покарання за сексизм і статтєву дискримінацію – нормальна європейська практика. Втім, не зайвим буде нагадати, що автори згаданих ініціатив в Україні - не перші. Принаймні у рекламі. Ще у травні 2012 року законопроект про це внесла тодішня депутатка Юлія Ковалевська. А за рік схожий закон запропонувала група депутатів на чолі з нині покійною Іриною Бережною (до групи ініціаторів закону входив Олег Ляшко). В їхній законодавчій ініціативі також містилося визначення терміну "сексизм". Головне науково-експертне управління Верховної Ради дало негативний висновок на законопроект на підставі чого профільний комітет з питань прав людини рекомендував повернути документ суб’єктам законодавчої ініціативи.

Ключове зауваження, яке тоді звучало до запропонованих законопроектів – Конституцією встановлено рівність між жінками і чоловіками, а заборона тверджень дискримінаційного характеру в рекламі і так вже є в законодавстві. Щось подібне може очікувати і на чергову спробу законотворців узаконити покарання за прояви сексизму, - зі значною ймовірністю обидва документи до сесійної зали не потраплять. Або якщо й потраплять, то не зараз.

У нашій країні дійсно слід боротися із сексизмом, але, мабуть, не за допомогою адміністративних покарань. Бо все закінчиться тим, що умовний громадянин Петренко за образу жінки отримає 15 діб, а умовний громадянин Корнієнко з депутатським статусом вибачиться і навіть паркани не фарбуватиме. Крім того, законодавець не уточнює, хто визначатиме, у чому саме полягає сексизм у конкретній ситуації. З хуліганством зрозуміло, з дискримінацією за расовою і статевою ознакою також. А от щодо визначення сексизму можна маніпулювати. Тобто, існує ризик порушення прав людини іншою особою з якоюсь корисливою метою.

Втім, залишимо критику механіки законопроектів експертам і юристам. Скажемо лише одне: історія з цими ініціативами нагадує спробу здійняти хайп. Це як зі скороченням депутатського корпусу до 300 нардепів. Depo.ua детально аналізував, що в цій ідеї не так і чому про неї згадали саме зараз, коли країною котяться хвилі антитарифних протестів. Складається враження, що продукування законопроектів, про які певний час буде багато розмов - тактика з переведення уваги суспільства зі справді нагальних проблем на зовсім інші теми.