Закон про демонтаж держави: Чому Зеленський поспішає з легалізацією референдумів

Подейкують, на Банковій повернулися до своєї ідеї запровадити в Україні "референдумну демократію". Однак "ЗЕстратеги" забувають, що це далеко не завжди є ознакою демократії

Політичний оглядач, журналіст відділу «Влада»
Закон про демонтаж держави: Чому Зеленсь…
ФОТО: ЦВК

У соціальних мережах з’явилася інформація, яка свідчить про відновлення наміру Офісу президента провести через Верховну Раду закон про референдум. Зокрема, про це написав у "Фейсбуці" журналіст і ведучий програми розслідувань телеканалу Newsone Андрій Павловський. "Моє джерело на Банковій повідомило, що президент Зеленський попросив Руслана Стефанчука максимально терміново і позапланово зібрати чергову нараду з підготовки закону про народовладдя (іншими словами, закону про порядок проведення референдумів в Україні)", – зазначив він. При цьому додав: "Багато депутатів таким поспіхом дуже здивовані і не зовсім до нього готові".

Тема народовладдя ще під час виборів президента і парламенту посіла місце однієї з ключових для ЗЕкоманди. У травні глава тоді ще адміністрації нового президента України Володимира Зеленського Андрій Богдан заявляв, що влада розглядає варіант винесення на всенародний референдум питання щодо укладення мирних домовленостей з Росією. Тоді ж і сам Зеленський заявив, що "винесення питання про укладення мирних домовленостей із Росією на референдум є способом з’ясувати думку суспільства". Назвав він цю ідею "не законодавчим референдумом, а інформаційним" (напевне, маючи на увазі консультативний референдум, прецеденти якого трапляються у світовій практиці).

У середині жовтня перший заступник голови парламентської фракції "Слуга народу" Олександр Корнієнко заявив, що "слуги" працюють над законом про народовладдя. Йдеться не тільки про референдуми, уточнив він, а й про "державу у смартфоні" і плебісцити. Тобто, якщо повідомлення журналіста Павловського відповідає реальному стану речей, то на Банковій рухаються до ідеї ухвалення закону про референдум. Україна тут не унікальна. Яким є світовий досвід застосування інструментів прямої демократії?

Від Гітлера до Brexit’у

У сучасному праві розрізняють референдум конституційний (коли на всенародне голосування виносять проект конституції чи поправки до неї) і законодавчий (щодо проекту закону), загальнодержавний і місцевий. Існують також консультативні референдуми, результати яких не мають обов’язкової юридичної сили.

Референдуми у формі плебісцитів (зборів населення, яке не мало політичних прав, на відміну від патриціїв) проводилися ще у Древньому Римі у V ст. до н.е. Починаючи з 1793 року, коли французи голосували за ухвалену Конвентом першу республіканську конституцію, у світі відбулося близько 3000 загальнонаціональних референдумів і ще більше регіональних. Однак далеко не повсюди референдум є складовою системи демократії в країні.

1933 року, на підставі висловленої на референдумі думки 95% німців, Німеччина вийшла з Ліги Націй (попередниця ООН), яка "небезпечна для німців, нав’язує їм чужу волю і руйнує етичні пріоритети". Наступного року, теж засновуючись на результатах референдуму, Адольф Гітлер об’єднав посади президента і райхсканцлера і легітимізував свою необмежену владу. Після того референдуми (під назвою плебісцити) проводилися в нацистській державі не раз – зокрема, вони легітимізували анексію територій інших держав, тієї ж Австрії 1938 року, за місяць після окупації країни. Дуже показово, що на підставі такого гіркого досвіду конституція нинішньої ФРН референдуми забороняє.

У 90-ті роки в доброму десятку нових держав пройшли референдуми з питанням про незалежність (у тому числі, в Україні 1 грудня 1991 року). Референдуми тричі відбулися в Білорусі. Скажімо, референдум 2004 року дозволив Олександру Лукашенку обиратися президентом необмежену кількість разів.

Одна з небагатьох країн, де практикують такий інструмент прямої демократії, як референдуми з найрізноманітніших питань – це Швейцарія, де громадяни голосують три-чотири рази на рік. Щоправда, рівень політичної культури в альпійській конфедерації поки разюче відрізняється від українського, тому 77% швейцарців на референдумі 2016 року змогли відмовитися від "дармових" грошей – гарантованого державою мінімуму доходів кожному громадянину у розмірі 2500 франків (2555$). Результат такого референдуму в пострадянських країнах спрогнозувати неважко…

Ось інший взірець зваженого підходу громадян до винесеного на референдум питання. 2014 року відбувся плебісцит щодо незалежності Шотландії. Понад 55% тих, що проголосували, виступили проти незалежності. Шотландія залишилася у складі Великої Британії. Правда, зараз активно піднімається тема повторного референдуму.

Та є і протилежні приклади з демократичних країн. 2005 року більшість французів (55% при явці в 69%) не схвалили запропоновану до ратифікації конституцію Євросоюзу. Того ж року аналогічне рішення схвалили виборці Нідерландів на консультативному референдумі – першому більш ніж за 200 років в історії країни. Для ратифікації конституції ЄС потрібно було схвалення всіх країн Європейського Союзу. Вважається, що голосування у Франції і Нідерландах поховало ідею ухвалення конституції Об’єднаної Європи.

2016 року 61% голландців, що голосували на консультативному референдумі, висловилися проти затвердження Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною. Це пригальмувало рух нашої країни до Європи. І, нарешті, у червні 2016 року під назвою Brexit (Britain exit) відбувся референдум щодо членства Великої Британії в Євросоюзі. Вихід Лондона з ЄС підтримали 51,9%, 48,1% були проти, явка склала 72,2%. Сьогодні ЄС та Велика Британія все ще "перетравлюють" результати цієї події – процес "розлучення" досі не завершено.до

Від "проти" до "за" – один крок: Особливості національного народовладдя

Згадаємо, що 17 березня 1991 року відбувся єдиний в СРСР референдум із питанням: "Чи вважаєте ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантувалися б права і свободи людини будь-якої національності? ". Не дивно, що 76,4% учасників відповіли "так" на маніпулятивно сформульоване питання. Це, однак, не завадило розпаду СРСР того ж року. А 1 грудня 1991-го відбувся референдум уже в суверенній Україні. За результатами якого на питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України? " позитивно відповіли 90,32% українців, які прийшли голосувати. Більшість з яких, зауважимо, кількома місяцями раніше не менш радо підтримали збереження СРСР. Тож застосування цього механізму в наших умовах – річ тонка.  

2000 року "за народною ініціативою" президент Леонід Кучма призначив Всеукраїнський референдум з питань  реформи системи державного управління. На референдум, який по суті був політичною технологією, було винесено чотири питання: обмеження депутатської недоторканості; введення додаткових підстав для розпуску президентом Верховної Ради; зменшення кількості народних депутатів з 450 до 300; формування двопалатного парламенту. На всі питання від 81,7% до 89,9% виборців дали ствердну відповідь. Проте з політичних мотивів імплементацію відповідних змін до законодавства парламент провалив.

Минуло 19 років, і в порядку денному країни знову тема 300 депутатів. Дійсно, колообіг піару в природі…

Що каже закон

Свого часу в Україні діяла законодавча основа, яка дозволяла проведення референдумів. Закон "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" був ухвалений ще 3 липня 1991 року. За його нормами встигли провести два всеукраїнські (грудень 1991 і квітень 2000) і понад 200 місцевих референдумів у різних регіонах країни. Більшість референдумів стосувалась адміністративно-територіальних питань (31,8%), назв населених пунктів (25,7%) та організаційних питань (20,4%).

У листопаді 2012 року, за часів президента Віктора Януковича, Верховна Рада ухвалила новий закон "Про всеукраїнський референдум" авторства нардепа-регіонала Дмитра Шпенова. Він встановив можливість проведення лише імперативного референдуму, поставивши консультативні поза законом. Також дозволив змінювати Конституцію на всеукраїнському референдумі "за народною ініціативою", у тому числі ухвалювати рішення щодо зміни території України, що суперечить ст. 154-159 Конституції України.

Опозиція заявляла, що за допомогою закону про референдум влада, зокрема, планує змінити Конституцію для посилення президентського правління та приєднати Україну до Митного союзу Росії, Білорусі й Казахстану. Критичні зауваження висловлювала і Венеційська комісія.

Лише за кілька років після повалення Януковича, 26 квітня 2018 року, рішенням Конституційного суду зазначений закон було визнано неконституційним. Підставами стали порушення процедури розгляду цього закону і за його змістом (Рада сформувала законодавчі механізми прямого здійснення народом влади за межами порядку, передбаченого Основним законом). Відповідне подання нардепів до КСУ було внесене ще 1 грудня 2014 року.

На цей час проведення референдумів в Україні залишається неврегульованим – точніше, діють лише норми Конституції, які встановлюють можливість проведення всеукраїнських і місцевих референдумів. Але відсутні механізми реалізації такого права громадян на проведення референдумів в Україні.

Днями чергові два варіанти закону - №1221 "Про місцевий референдум" (його автором є згаданий Дмитро Шпенов) і №2182 "Про всеукраїнський референдум" (автори – члени фракції "Батьківщина" Ю.Тимошенко, С.Соболєв, В.Івченко, О.Абдулін) – профільний комітет ВР рекомендував відправити на доопрацювання. У свою чергу, спікер Ради Дмитро Разумков заявив, що комплексний законопроект про народовладдя буде представлено до нового року. І назвав відповідального за процес – свого першого заступника Руслана Стефанчука.

Ланцюгова реакція референдумів: дозволити не можна зупинити

Навіщо ЗЕвлада прискорює розгляд проектів закону про референдум? Як варіант – на Банковій мають намір ухвалити на референдумі зміни до Конституції. Які саме – відповіді на це питання суспільство наразі не має. Можливо, йдеться про новий адміністративний устрій України, затвердження якого має знаменувати успішне завершення адміністративної реформи. Не можна виключати й наміру Банкової запитати у народу його думку про перспективу співіснування України з окупованою частиною Донбасу та всі питання, що звідси випливають.

Але ми вже бачили, як громадську думку можна розвернути у той бік, який буде вигідний владі. Інакше кажучи, як поставиш запитання – таку й відповідь отримаєш. Та частина українців, що "втомилася від війни", якої вони не відчувають і не бачать, напевне проголосує за "мирні домовленості з Росією". Тож, перебуваючи в стані війни з агресором, вдаватися до застосування в Україні такого тонкого інструменту прямої демократії, як референдум, вкрай небезпечно: це гарантує появу постійно діючого фактору нестабільності у державі, який загрожуватиме її існуванню. Адже якщо проводити такий референдум, то він має відбуватися і в ОРДЛО. А це вже зовсім інші результати.

Щоб дізнатися з високою точністю, що думають громадяни з того чи іншого питання, достатньо провести кваліфіковане соціологічне опитування. Ще питання – яку статтю в держбюджеті порізати, щоб знайти кілька мільярдів на проведення референдуму.

Depo.ua раніше вже прогнозував вірогідний розвиток подій після ухвалення законів про референдуми – загальнодержавний і місцеві. Регіональні феодали та їхні столичні проросійські однодумці тут же відкотять назад не лише декомунізацію, але й спробують запровадити російську, угорську та інші мови як регіональні. Є ризик, що будуть зроблені спроби організувати один за одним віяло референдумів у регіонах про більшу автономізацію, встановлення договірних стосунків з Києвом чи й про відмову передавати зібрані податки до державного бюджету. Все це – під прикриттям гасел про максимальну децентралізацію. Механізмів зупинити цю повзучу федералізацію, чи точніше феодалізацію країни, яку узаконять референдумами, у центральної влади немає.

Тож чи не варто представникам влади прислухатися до думки їхнього колеги Руслана Стефанчука, який у червні казав: "Скрипка – це річ, на якій можна зіграти красиву мелодію, а можна нею і вбити. Референдум – це річ, яка може призвести до Brexit, а може стати річчю, яка створює державу Україна".

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme