Захищали ваші дупи, не претендуючи на них: Що в армії кажуть про військових-ЛГБТ

Depo.ua розповідає подробиці про це унікальне явище.

23 червня, ранок. В українській столиці, як і в столицях багатьох країн світу вже традиційно відбувається Марш рівності: ЛГБТ-спільнота України, іноземні гості, гетеросексуальні українці (часто із своїми чоловіками, дружинами і дітьми) вийшли на ходу, щоб нагадати про необхідність рівних прав для всіх. Право на шлюб, право на всиновлення дітей, право бути собою, незалежно від статі, сексуальних і релігійних вподобань.

Але цьогорічний Марш від попередніх відрізняє те, що в різнобарвній колоні з прапорами і транспарантами ідуть люди з шевронами і в камуфляжі. І це не силовики, залучені до охорони від агресивних радикалів (які цього року, щоб зірвати Марш, "нафарширували" презервативи лайном – отакі вони в нас затійники), а учасники Маршу – армійці. Їхню участь було анонсовано заздалегідь, але до останнього здавалося, що це фейкова новина і такого бути не може. Бо невже наша армія вже настільки толерантна?

Один з учасників маршу, Віктор Пилипенко, вдягнений у футболку з шевроном батальйону "Донбас", розповідає журналісту – тут їх близько тридцяти, причому маршують не тільки військові-представники ЛГБТ, а й гетереросексуали, які прийшли підтримати рівність для всіх. Багато хто ще хотів взяти участь, але з передової не змогли приїхати, бо через обстріли скасували відпустки, а з регулярних частин – бо побоялися, що їхні колеги не виявляться толерантними. Пилипенко – відкритий гей, заявляє: в українській армії, на жаль, ЛГБТ-військові поки що не можуть заявити про себе, бо ще дуже розповсюджені гомофобні погляди і є чимало командирів-гомофобів.

"Вони не можуть себе розкрити, бути собою і це дуже прикро, адже вони воюють за волю людей, за наші права в тому числі", — зазначив Віктор Пилипенко.

Особисто він зробив камінг-аут, тобто публічно розповів про свою сексуальну орієнтацію, минулого року, після участі в проекті українського фотохудожника Антона Шебетка, який записав інтерв'ю та створив фотопортрети вісьмох представників ЛГБТ-спільноти, що пройшли війну на сході, дехто з них досі там перебуває.

"Я усвідомив, що живу напівжиттям, що сам собі брешу. Коли показуєш обличчя, люди вірять більше. Важливо, щоб люди бачили: геї, лесбійки, бісексуали - це звичайні люди, які також воюють за них на фронті", - пояснює свою мотивацію Віктор.

Він позивний "Француз" через те, що вільно володіє французькою, а також й англійською. За фахом є професійним перекладачем. Завдяки цьому саме його часто делегували давати коментарі іноземним медіа. До Майдану й війни хлопець жив і працював в Арабських Еміратах. Мав гарну роботу. Але не зміг залишатися за кордоном, коли на батьківщині почалася війна, пише про нього BBC. 

Двічі подавав анкету в "Донбас". Перший раз йому відмовили. Вдруге зробив це під час Іловайського котла.

"Я був тоді під Генштабом, бачив, як виходили дружини хлопців, які були в оточенні під Іловайськом, і розповідали, що їм телефонують чоловіки й прощаються. Я тоді заповнив анкету в батальйон "Донбас" удруге. Цього разу мене взяли", - розповідає він.

Хлопець провів на фронті півтора року: з вересня 2014-го по травень 2016-го. Служив на Луганщині, потім - півроку в Широкиному на передовій під постійними обстрілами, приховував правду про себе і змушений був постійно щось вигадувати, коли побратими питали про дівчат.

Тепер він марширує з іншими військовими, не від кого не ховаючись і на питання журналістів про те, як зрештою поставилися товарищі по службі, коли дізналися про те, що він гей, підкреслює: підор…сом його зазвичай називали ті військові, які самі на передовій не були. А люди, з якими вони воювали в одному бліндажі, після камінг-ауту, ставилися до нього як раніше.

Цьогорічна хода відрізняється і тим, що військові і волонтери не тільки написали, що вони як раз для того і воюють, щоб українці могли бути собою у вільних і мирних містах, а й підтримали камінг-аути для ЛГБТ-військових, публічно визнавши, що вони такі ж захисники держави і не мають страждати тільки через те, що сплять з людьми своєї статі.

Наприклад, ветеран АТО Василь Коряк (Дансер) розповів, як сам почув камінг-аут від товарища по службі. Перед лицем смерті той не захотів більше приховувати, ким є.

Військових і волонтерів на підтримку Маршу рівності публично висловилося не багато, але і це вже прогрес.

Нагадаємо, раніше офіційний ресурс "Гей-альянсу України" опублікував інтерв'ю з бійцем АТО на ім'я Олег.

Олег розповів, що потрапив у першу хвилю мобілізації, пройшов Іловайськ, вийшов з Дебальцевого та стояв в 6-7 км від Донецького аеропорту, забезпечуючи арт-підтримку нашим військовим. Він служив в 93-ій механізованій бригаді, в реактивно-артилерійському дивізіоні, на посаді оператор-топогеодезіст. На підрозділі ніхто не знав про його сексуальну орієнтацію.

"Хоча таких, як я, там було досить багато, - розповідає він. - Та й око-то вже набито, видно, хто є хто. Якщо б хтось відкрито заявив, що він гей, багато б просто не зрозуміли. Але коли своїм виглядом хлопець показує, що він гей ... ніякої реакції, всім пофіг".

Другий герой інтерв’ю, назвемо його Євгеном, на момент запису знаходився в зоні бойових дій. Він також приховував, що є геєм, бо впевнений, що тему ЛГБТ у війську краще не підіймати.

"Ну як, в армії – жарти. Але якщо вона підніметься серйозно, то людина стане не те, що ізгоєм ... він просто не виживе. Його або до суїциду доведуть, або нишком заріжуть", - впевнений він.

Нагадаємо, розмова відбувалася взимку 2016 року.

Минулого року, під час онлайн-конференції Depo.ua, присвяченій темі Маршу рівності – 2018, ЛГБТ-експерт Тимур Левчук розповів, що більшість воїнів-ЛГБТ на Донбасі приховують від побратимів ким вони є, остерігаючись додаткового ризику в і без того стресовому становищі. Тому ми і не бачимо велику кількість ЛГБТ в АТО/ООС. Але багато хто робить камінг-аут саме після повернення з війни.