Повернення Донбасу: Чому міністр Пристайко боїться говорити про контроль над кордоном

Усе звернення Зеленського можна звести до двох речей. Перша – зради немає і все буде добре. Друга – винні попередники. Найцікавішим моментом його виступу, мабуть, був оцей: "Моя позиція в цьому питанні є чіткою та зрозумілою, і вона збігається з позицією всіх українців: ми всі розуміємо, що Донбас – це Україна. І там повинен запанувати мир, відбутися повне припинення вогню, виведення іноземних військових формувань". Чому не сказано, що в ОРДЛО перебувають саме російські військові формування?

На попередників кивав у своєму виступі в ефірі "Права на владу" на "1+1" й глава МЗС Вадим Пристайко. Який, нагадаємо, зробив при цих попередниках дуже гарну кар’єру. Він пояснив, що собою являє план Зеленського: "Ця формула є лише частиною процесу, який започаткував Зеленський, і ми часом жартуємо, що це є план Зеленського. Це план дотягнутися до народу, який залишився взагалі без дотику, відновити мости, припинити стріляти, розвести війська, почати виплачувати у повному обсязі пенсії, повернути наших бранців з Росії, окупованих Криму та Донбасу. Наступного тижня ми плануємо ще більше масштабний обмін". А де тут про повернення контролю України за своїм кордоном на тимчасово окупованих територіях? Про "припинити стріляти" є, а про кордон – мовчок.

Далі ще кілька цікавих речей. Коли учасниця програми, депутатка Софія Федина з "ЄС" спитала у міністра про гарантії виконання "формули Штайнмаєра" тією стороною, він відповів: "Немає гарантії нічого з того, що ви сказали. Реалістами треба бути, ми можемо забезпечити повний мир і порядок на нашій території, якщо туди заходять наші війська та наша поліція. Наша держава у повному обсязі – це єдина гарантія 100% того, що ви говорите. Цього ми зараз досягти не можемо. Ми вимушені вдаватися до дипломатії, яка не дає 100% гарантій". Який висновок з цього?

Зробимо маленький відступ, він жартівливий, однак насправді – серйозний. Усі знають про існування премії Дарвіна. Вона не завжди дається посмертно, іноді номінантами стають і ті, хто вижив навіть попри власну дурість. Найвідоміший такий випадок стався у 1982 році з американцем Ларрі Волтерсом, пенсіонером із Лос-Анджелесу, який прив’язав до садового стільчика 45 метеорологічних кульок, взяв із собою кілька бутербродів, і злинув у повітря. Без жодних гарантій безпечної посадки. Ларрі планував піднятися догори метрів на 30, але щось пішло не так і його піднесло на висоту 5 кілометрів. Коли його там помітили – не повірили. В результаті вдалої рятувальної операції Волтерс залишився живим. Мотив свого польоту він пояснив просто: "Не можна ж сидіти без діла". Але зрештою за кілька років після цього він застрелився.

Так ось – домовлятися про щось із Росією, не маючи гарантій, це повторювати вчинок Ларрі Вотерса. Домовлятися, не маючи гарантій виведення російських військових угрупувань з території ОРДЛО та встановлення нашого контролю над кордоном – це, вибачте, претендувати на премію за перше в історії державне самогубство. У даному випадку ще й при свідках, якими будуть представники місії ОБСЄ, котрі спостерігатимуть за виборами на непідконтрольних територіях. Україна, як ми розуміємо, доступу на дільниці для спостереження не матиме.

Чи є у влади план "Б"? Пристайко каже, що це наші Збройні Сили, наша економіка і все, що має забезпечити безпеку нашої держави. До речі, забули ще один момент з історії про Ларрі-літуна: він брав із собою дробовик, і чим це йому допомогло?