За сина відповіси: Хто виграє від конфлікту Гриценка з Луценком

В інтерв'ю Дмитру Гордону Анатолій Гриценко зауважив, що свого сина від фронту не ховав, "як це робили Порошенко, Луценко, Пашинський чи той самий Турчинов". На його думку, якби сини президентів, прем'єрів, міністрів, глав адміністрацій, суддів, прокурорів були в АТО, то війна вже б закінчилася. Раніше Анатолій Степанович вже казав подібне, але не переходив на особистості. Цього разу перейшов і викликав гучний скандал.

"Я завжди вважав неприпустимим використовувати сім'ї в цілях політичної дискредитації. Але сьогодні дізнався, що кандидат в президенти Гриценко, намагаючись відповісти на питання Д. Гордона про причини його неучасті в АТО, заявив, що війна давно б закінчилася, якби я не ховав сина від фронту. Даю 24 годину "чесному" полковнику для вибачення. Мій син пішов у 2014 на фронт добровольцем і служив солдатом 2 гармати 1 вогневого взводу 2 батареї 1 гаубичного дивізіону 55 Запорізької бригади. І поки бравий екс міністр оборони заявляв, що призов його сина є покаранням за громадянську позицію, мій Сашко разом з побратимами вів вогонь по противнику з-під Пєсків в ході оборони ДАПу", відреагував у Facebook на звинувачення Гриценка Генеральний прокурор.

Кандидат у президенти так само через Facebook перепросив у сина Юрія Луценка, але перед батьком вибачатися відмовився. "Я знаю, що Луценко-син дійсно доброволець, воїн, знаю, що він був в АТО, хоча й далеко не рік, як інші. Але воював, тому честь синові і хвала", написав він. Виходить, знав, але збрехав?

Покарати кривдника вирішила дружина Генпрокурора, нардеп Ірина Луценко. "Від імені всіх матерів наших захисників Вітчизни подам на Гриценка до суду. І всі гроші віддам на потреби Армії. Хоч так примушу цього брехуна допомогти Збройним Силам України", - заявила вона. І перерахувала "гріхи" екс-міністра оборони, через які, на її думку, наші армійці на початку війни опинилися у скрутній ситуації.

Перепалка політиків розколола соцмережі. Одні стали на бік Луценка, звинувативши Гриценка у тиражуванні фейків російської пропаганди. Інші – на бік полковника, адже у громадській думці міцно закріпився стереотип, що на фронті воюють лише діти робітників і селян, а мажори відсуджуються по ресторанах і нічних клубах. Враховуючи передвиборчу кампанію, скандал, який збурила заява лідера "Громадянської позиції", обіцяє мати серйозні наслідки і для нього, і для представників владної команди. Адже, по-перше, Гриценко порушив існуюче в нашому політикумі табу на дискримінацію політиків через їхніх дітей. Але при цьому накликав неприємності і на себе.

Він неодноразово розповідав (і в згаданому інтерв'ю також) про те, як його син був командиром взводу по охороні аеродрому в Дніпрі, але цей підрозділ начебто за наказом з Києва хотіли ліквідувати. "Я поставив всіх на вуха і з'ясував, що Петро Олексійович дав пряму вказівку відкликати мого сина в тил, щоб закрити мені рота", - заявляв екс-міністр оборони. А раніше від нього чули історію про полон сина в Криму, куди він поїхав з "Автомайданом". "Над сином знущалися, били і вимагали дати покази, що я нібито співпрацюю з американцями і тому подібне. Але він не зламався! Потім, після референдуму в Криму, усіх автомайданівців відпустили", – розповідав Гриценко.

Обидві історії сприймалися з певним скепсисом. Проте, знову ж таки через згадане табу, правду в них ніхто не шукав. Після заяви Гордону спробують знайти. Інша справа, чи програє від цього сам кандидат у президенти. Відомо, що він обрав тактику нападу на опонентів та радикалізації передвиборчої кампанії. Це було видно ще з подій в Одесі, коли на його активістів напали. Гриценко в нападі звинуватив СБУ, але вагомих доказів не надав. Нинішня ж історія – ще один пункт його тактики. І якщо у відповідь Анатолій Степанович отримає інформаційні атаки, можна не сумніватися – говоритиме про синів-"мажорів" ще гучніше. Бо розуміє, що така риторика знаходить відгук у певної частини виборців.

По-друге, судячи з партійних форумів, де висувалися кандидати в президенти, і Гриценко також, використання учасників АТО в політичних цілях знову стає трендом. Причому в усіх випадках це достатньо негативно сприймається частиною виборців. Та й самими учасниками війни. Розтягати їх по партійних квартирах під вибори – ганебна практика. Гриценко своїми заявами пішов ще далі, він почав ділити оборонців країни на тих, хто більше або менше воював. Зрозуміло, що це розраховано на певний електорат, але від сварок навколо цієї теми виграє лише зовнішній ворог: в Україні вже ветеранів на сорти ділять, це ж просто знахідка для російської пропаганди.

Про це, мабуть, кандидати в президенти зараз не думають, бо живуть лише виборами. Ми до того, що має бути реакція на висловлювання Гриценка не тільки від родини Луценків, а від ветеранських організацій та громадськості. У нас немає кращих або гірших захисників Вітчизни, і це мають раз і назавжди запам'ятати всі доморощені політики. Мірятися, чий син довше воював, а чий був в АТО менше - принизливо.

По-третє, залишається сподіватися, що Ірина Луценко виконає свою обіцянку і позов на Гриценка таки буде. І після цього розбірки перейдуть з Facebook і телеефірів до зали суду. Так, як це відбувається в нормальних країнах. Звісно, піар обох сторін нікуди не подінеться, проте ця історія може стати прикладом цивілізованого вирішення конфлікту, як на Заході: збрехав – відповідай за наклеп, ні – доведи свою чесність в суді і тоді нехай вибачаються інші.