За крок до прірви: Чому втрачає "Європейська солідарність" Порошенка

Уперед вирвався "Голос" Святослава Вакарчука, який експерти справедливо називають копією "Слуги народу", тільки україномовною. Поки що упевнено почувається й "Батьківщина". А от "Європейська солідарність" опинилася на межі, так само до прохідного бар’єру трохи не дотягує "Сила і честь" Ігоря Смешка. Якщо така тенденція збережеться, то в наступному парламенті ми можемо отримати конгломерат різношерстих популістів, які підтримують курс країни на Захід, однак не мають досвіду, як його утримати, і відверто проросійських сил та сил реваншу.

Зараз доводиться чути від різних експертів та навколоекспертного середовища, що повне перезавантаження влади передбачає стирання з мапи наступного парламенту так званих "старих обличь". Але це твердження у більшості випадків чомусь стосується партії Петра Порошенка та, рідше, "Батьківщини" Юлії Тимошенко. У той же час про партію Бойка-Медведчука такого не кажуть. Мовляв, що з них візьмеш, колишніх "регіоналів" і медведчуківців підтримує виборець південного сходу, і проголосує навіть за 90-річних дідів у списку, лиш би вони говорили про мир і дружбу з Росією.

Коли повірити, що оприлюднене опитування не є відвертим підігруванням силам, які прагнуть вибити з обойми проукраїнські партії, тоді варто вже зараз говорити про лінії суспільно-політичного напруження після дочасних виборів. Перша з них – реалізація мирних планів щодо Донбасу. Судячи із заяв Володимира Зеленського в Європі, він намагається продовжувати курс попередника, однак у випадку відсутності у Раді міцної проукраїнської державницької опори і посилення тиску Москви, все може статися. Так, до парламенту потрапить "Голос", але цей проект надто нагадує "Самопоміч", в якій дуже швидко окреслилися різні групи впливу. Тому ця політсила зрештою і зруйнувалася. Є ще "Батьківщина", утім політична історія Юлії Тимошенко свідчить, що бути в коаліції з нею – справа не з легких. У підсумку можемо отримати ситуацію, коли прозахідні потуги Зеленського помиратимуть в Раді або внаслідок потужного тиску проросійських сил, або через складність торгів з іншими політсилами.

Друга лінія – "Європейська солідарність" могла б виконувати у Верховній Раді функцію конструктивної опозиції. А так у влади опозицією стане "Опоплатформа", мета якої – довершити реванш і повернути собі панівне становище. Вже зараз добре видно, за якими напрямками спікери цього політутворення б’ють Зеленського: обіцяного миру немає, він буде лише тоді, коли Київ сяде за стіл переговорів з сепаратистами, тарифи не знижені, закон про мову не переглянутий і так далі. Якщо за результатами виборів Зеленський отримає у парламенті хитку – не за чисельністю, а за ідеологією – більшість, то Медведчук із Бойком розхитають її дуже легко. І, не виключено, матимемо вже за рік-півтора перевибори Верховної Ради, а, можливо, й президента.

Третя лінія – наймасштабніша – домінування проросійських настроїв в новообраному парламенті здатне спровокувати серйозні протестні тенденції в державі. І тоді ми повернемося в осінь 2013-го, або, не виключено, відразу в зиму 2014-го, адже Майдан став реакцією активної частини суспільства саме на відмову від проєвропейського курсу і різкого крену режиму Януковича в бік Москви.

Тепер спробуємо розібратися, чому, окрім вже названої причини – цілеспрямованої інформаційної війни – падає рейтинг "ЄС". І, що можна передбачити, падатиме далі, й не лише у "порошенківців", а й в інших державницьких політсил. Головна причина – не старі обличчя у списках (хоча там вистачає і нових), а беззубість по відношенню до Зеленського і його "Слуги народу". Наче бандерлоги, які оніміли від шипіння удава Ка у казці про "Мауглі", ці політсили оніміли під тиском міфу про 73 відсотки. Вони не хочуть воювати з новою владною командою, максимум – покусують. Зеленський у їхній риториці різко перестав бути "клоуном", "маріонеткою Коломойського" і ким там ще його називали. Виборець Порошенка розгублено думає: якщо все те, що нам казали півтора місяці тому, зараз втратило сенс, то чи варто взагалі підтримувати таку гутаперчеву політсилу. Тим більше, що у неї є альтернативний "Голос", який збиратиме підтримку саме тих виборців, які розчаровуються у спроможності Порошенка та його партії по-справжньому відстоювати свою ідеологію.

Казати, що, мовляв, наш головний конкурент на виборах – проросійські сили, те саме, що не казати взагалі нічого. Це зрозуміло саме собою і на таких тезах у парламент не пройдеш. І якщо не радикалізувати риторику, то за підсумками виборів ці політсили дійсно струть з парламентської мапи. Й програють від цього не лише вони.