Розкол в УПЦ МП: Як громади йдуть від московських попів до ПЦУ

Майже два тижні минуло з моменту створення Православної Церкви України. Собор, який відбувся у Софії Київській 15-го грудня за участі президента Петра Порошенка, став історичним моментом для нашої держави. Тепер ми маємо автокефальну церкву з митрополитом Київським та всієї України Епіфанієм. І почали вихід з-під московського впливу. У той же час УПЦ МП наразі є неканонічною. Плюс у Верховній Раді був проголосований закон, який фактично зобов'язує моспатріархат перейменуватися в РПЦ (У). Його вже підписав президент Порошенко. І хоча в УПЦ МП відмовилися це робити та обіцяють йти в Конституційний суд, шансів щось змінити в них мало.

Вже 6-го січня наступного року Епіфаній з Порошенком в Стамбулі мають отримати Томос від Вселенського патріарха Варфоломія. І це має стимулювати парафії моспатріархату активніше приєднуватися до ПЦУ. Процес, до речі, вже і так розпочався. В Об'єднавчому Соборі 15-го грудня взяли участь два митрополити УПЦ (МП), які першими з цієї Церкви приєдналися до ПЦУ - Симеон і Драбинко. Їх соборні храми зі своїми громадами (обидва Преображенські) започаткували перехід до ПЦУ громад УПЦ (МП).

Читайте також: Митрополит Симеон: Тепер кожен має зробити вибір – за московську церкву чи за українську

Згодом на Синоді УПЦ МП від 17-го грудня Онуфрій та його москвоські попи відсторонили Симеона та Драбинка, а на їхні місця призначили нових митрополитів. Замість Симеона на Вінницьку кафедру було призначено архієпископа Бородянського Варсонофія (Столяра), водночас звільнено його з посади вікарія Київської митрополії. Єпископом Переяслав-Хмельницьким, вікарієм Київської митрополії, замість Драбинка було призначено архімандрита Діонісія (Пилипчука), клірика Київської єпархії, якого невдовзі поставлять у єпископи. Також Моспатріархія не визнала створення ПЦУ.

Вінниця вважалася першим полем битви між так званою УПЦ МП та ПЦУ. Ще під час Собору у Софії в ЗМІ вкидалася інформація про захоплення невідомими Спасо-Преображенського собору у центрі міста над Бугом, яка не підтвердилася Depo.ua. Після свого призначення Варсонофій приїздив у Вінницю і теж прагнув потрапити в Спасо-Преображенський собор, але його не впустили. В підсумку "штаб-квартирою" Моспатріархії на Вінничині став Хресто-Воздвиженський храм у Вінниці. Там Варсонофій зустрічався з віруючими. І поїхав з миром.

Читайте також: Пекло, геї і Америка: Що кажуть про нову українську церкву вінницькі "гундяєвці"

Як все починалося

Парафія Вінницького Спасо-Преображенського собору з настоятелем, громадою і храмом стала першою, котра перейшла з УПЦ МП до ПЦУ. Це відбулося 17-го грудня. За ними послідувала громада Спасо-Преображенського собору у Києві Олександра Драбинка, а також парафія Різдва Пресвятої Богородиці в селі Шишківці у Чернівецькій області, Храм Святої Параскеви в селі Тютьки і Храм великомученика Димитрія Солунського на Вінничині. Ці парафії приєдналися до ПЦУ 19-го грудня.

Станом на 27 грудня до ПЦУ вирішили перейти понад два десятки парафій на чолі зі своїми священиками. До ПЦУ також перейшла Старообрядницька церква Різдва Христового у Чернівцях. В новій церкві буде і відомий протоієрей Олег Скнар з громадою Храму Покрови Божої Матері у військовому шпиталі Києва.

Останньою новиною про переходи стали слова керівника прес-служби Вінницької єпархії Православної церкви України протодиякона Владислава Демченка, який нарахував понад 20 громад на Вінничині, котрі приєдналися до ПЦУ. Буквально вчора стало відомо про перехід ще 24-го грудня до ПЦУ двох парафій з смт Вороновиця та с. Іванівка Вінницького району. Настоятелем обох є протоієрей Володимир Мельникович.

На Хмельниччині першою і поки єдиною парафією, яка пішла з моспатріархії в ПЦУ стала Свято-Миколаївська з села Доброгорща. Вона є 20-ю з парафій, які покинули УПЦ МП з моменту Собору у Софії.

Також чотири громади увійшли до ПЦУ з Львівщини (Жовква, Угнів, села Піщани та Верчани, Стрийського району), по одній з Волині (Нововолинськ) Івано-Франківщини (Трибухівка) та Закарпаття (Минай).

Всі переходи парафій відображені на інтерактивній карті, створеній активістами.

Важливим в цій історії є те, що переходи парафій відбуваються до отримання Томосу. Після цієї події чимало релігійних експертів очікують більшої сміливості від громад моспатріархії, які почнуть йти від Онуфрія до ПЦУ. Зокрема, це стосується Півдня, Сходу та Півночі України, де позиції УПЦ МП завжди були досить сильними. І наразі великою загадкою є розвиток подій там.

Зрозумілою сьогодні є ситуація на Вінничині. В колишній єпархії Симеона станом на 31.12.2015 було 329 громад. Симеон очолив Вінницьку єпархію в 2007-му році. І саме зараз стане зрозуміло, наскільки за ці понад 10 років він зміг розставити своїх священиків і поширити свій вплив. Звісно, це буде видно по кількості парафій, які перейдуть за ним у ПЦУ. Наразі навіть до 10% з них не перейшло.

Ще одна інтрига - митрополит Черкаський та Канівський Софроній (Дмитрук), який протягом року агітував за створення ПЦУ. Але на Об'єднавчий Собор так і не приїхав, бо нібито захворів. Так само він не приходив і на зустріч з Порошенком восени. Останнім часом від Софронія взагалі через ЗМІ доносиланася інформація, що "Томос на таких умовах Україні не потрібен". Бо ПЦУ стане надто залежною від Константинополя. І зрозуміти його в чомусь навіть можна. Хоча автокефальна церква має право самостійно канонізувати святих - українці можуть прийняти акт про канонізацію, але потім потрібно звертатися в Константинополь за затвердженням. Також Константинопольський патріарх може втручатися в ситуацію у разі виникнення проблем при обранні київського митрополита. Також архієрей, якого покарали в автокефальній церкві, може звертатися з апеляцією в Константинополь. Це суттєве обмеження свободи церкви і митрополита Епіфанія. Але все одно краще, ніж мати невизнаний УПЦ КП та канонічну Моспатріархію. В нас є нарешті власна автокефальна церква і певні обмеження можна пояснити бажанням Константинополя зробити її сильною.

Попри звернення духовенства ПЦУ, розколу в Черкаській єпархії УПЦ МП (більше 400 парафій) поки не видно. Навпаки, Уманська єпархія Моспатріархії, яка охоплює дев'ять районів Черкаської області, публічно підтвердила вірність УПЦ МП. Софроній нікуди не поспішає. Але, за інформацією Depo.ua, в ПЦУ можуть перейти близько 10 церков із заходу Черкащини. Питання висить на волосині і всі очікують на 6 січня, коли буде отриманий Томос.

Говорити про Одеську, Чернігівську, Запорізьку та інші єпархії УПЦ МП поки не доводиться.

Що буде далі

Статут української церкви зараз дуже тісно прив'язаний до Томоса. Після того, як митрополит Епіфаній привезе Томос, його опублікують - буде видно, як його положення збігаються зі Статутом ПЦУ. За цим документом потім буде далі розвиватися церква. І його наявність дасть розуміння батюшкам, куди і заради чого вони йдуть з УПЦ МП. Більше того, наразі досить повільний на перший погляд перехід церков УПЦ МП в ПЦУ пов'язаний ще й з тим, що у новій церкві остаточно не сформовані керівні органи. Після Томоса будуть чітко розподілені єпархії, визначені архієреї-єпископи, які обійматимуть посади, буде сформований Священний синод.

Для Епіфанія і ПЦУ важливо вести діалог зі священиками моспатріархії, оскільки ті розуміють, що можливий перехід до нової церкви є ризиком втратити преференції і матеріальну базу для свого існування. Так чи інакше, в УПЦ МП у них давно налагоджені схеми заробітку.

Головні церковні події розпочнуться вже після отримання Томосу. Наразі УПЦ МП по Україні має понад 12 тисяч парафій, не рахуючи монастирі. Громади Моспатріархії і раніше, ще до створення ПЦУ, переходили в УПЦ КП. Створена навіть відповідна сторінка у Вікіпедії, яка веде облік таких речей. І якщо хтось думає, що УПЦ МП зникне в один момент, то він помиляється. ПЦУ чекає тривала боротьба за прихожан і священиків, яка буде виграна, якщо церкві вдасться змінити світогляд і підхід до богословської освіти як такої. Це одна з вимог Константинополя - церква має перестати бути радянсько-російською по своїй суті.