Між Трампом і Конгресом: Навіщо сенатори США зустрічалися із Зеленським

Візит Рональда Джонсона і Крістофера Мерфі, які більше відомі українській публіці під збірною назвою - "сенатори, що їх не пустили до Росії", пройшов із належним дипломатичним розмахом.

Сенатори зустрілись із президентом України і переважною більшістю ключових посадовців - головою СБУ Іваном Бакановим, секретарем РНБО Олександром Данилюком, міністром оборони Андрієм Загороднюком та генпрокурором Русланом Рябошапкою. З усіма вони поговорили на традиційні для американо-українського діалогу теми — про антикорупційцні реформи, ймовірні санкції проти будівельників та користувачів "Північного потоку-2", російську "паспортизацію" Донбасу та військову допомогу Україні. Жодних голосних заяв, які вийшли б на публіку, впродовж візиту, загалом, не прозвучало — тому вся подія, на перший погляд, виглядала як "черговий сигнал підтримки України".

Втім, деякі моменти дозволяють говорити про те, що цей візит не був простою екскурсією двох американських законодавців з бонтонними дипломатичними реверансами. Зокрема, цікавий момент стосується питання надання військової допомоги. Яке, за словами сенатора Мерфі  "одноголосно ухвалювалось Конгресом", але зараз "зважаючи на те, що у нас добігає до кінця фінансовий рік", не факт, що буде виконане.

Ця заява була прямим і неприхованим натяком на той факт, що адміністрація Трампа фактично заблокувала заплановану військову допомогу для України — і зараз, навіть якщо Конгресу вдасться спротив Білого дому, не факт, що гроші вдасться витратити до кінця фінансового проку, який буде 30 вересня.

Джонсон додав, що зустрічався з Президентом Дональдом Трампом і переконував, щоб гроші, які залишаються у цьому фінансовому році, були використані на надання допомоги Україні. Що стало черговим натяком на те, що проблеми Києва знаходяться саме у стінах Білого дому.

Натомість конгресмени наголошують на своїй рішучості підтримувати Україну і далі, оскільки Джонсон далі заявляє, що "сенатор Кріс Мерфі є у бюджетному комітеті і ми переконані, що ми ухвалимо відповідне рішення щодо надання цієї фінансової допомоги в майбутньому фінансовому 2020 році. Підтримка США для України триватиме".

Не те, щоби протистояння між чинним президентом США та Конгресом було для когось особливою таємницею. Хоча від представників української владної команди, зважаючи на їх чисельні міжнародні промахи у перші місяці перебування при владі можна чекати різного. Але представники Конгресу, схоже, вирішили чітко розставити всі крапки над "і", без зайвої дипломатії пояснивши українським посадовцям, хто і яку позицію займає стосовно допомоги Україні.

А ще одним цікавим штрихом є присутність на зустрічі генпрокурора України Руслана Рябошапки із американськими сенаторами Віталія Каська. Який на момент зустрічі взагалі не займав жодної офіційної посади. Звичайно, чутки про те, що він стане заступником генпрокурора, циркулюють вже другий день, але посада "майбутній заступник" дипломатичним протоколом ніби як не передбачена.

Що ж тоді робив Касько на тій зустрічі? Відповідь, насправді, досить тривіальна. Касько був заступником Луценка у 2014-2016 роках. Він є членом Нацради з антикорупційної політики. Він же очолював міжвідомчу робочу групу з координації повернення в Україну коштів, отриманих злочинним шляхом попередніми високопосадовцями, яку в 2015 році створив Порошенко.

І якщо хтось і буде займатися пошуками компромату на сина Байдена Гантера – то той хтось або сам буде Каськом, або ж із ним буде вимушений співпрацювати.

Оскільки говорити із Каськом захотіли не представники адміністрації Трампа, а сенатори – при чому одночасно два сенатори від двох основних партій-конкуренток  – не складно припустити, що говорилось не про те, як найшвидше передати компромат на Гантера Байдена в руки Трампа. А мова йшла про те, що пошук і надання такого компромату не буде хорошою ідеєю ні з точки зору американської політичної системи, ні з точки зору україно-американських стосунків. І знову-таки зважаючи на присутність впливового сенатора-республіканця, можна припустити, що було наголошено і на тому, що далеко не всі в Республіканській партії поділяють методи, підходи й погляди чинного президента США. Який хоче витратити ресурси, призначені для протидії Росії, на будівництво стіни на кордоні з Мексикою. І який має всі шанси впродовж року із хвостиком стати курйозним розділом у підручниках американської політичної історії. Будемо надіятися, що в українському уряді зрозуміли цей сигнал із Вашингтону – і зробили належні висновки.