Яніна Соколова: Про Порошенка, владу Зеленського, ботів Шарія та мир з Росією

Відома телеведуча, журналіст та акторка Яніна Соколова ексклюзивно поговорила з Depo.ua

Яніна Соколова: Про Порошенка, владу Зел…

З Яніною Соколовою ми зустрілися на Економічному Форумі в Криниці Здруй. Це польське містечко називають Давосом Східної Європи, бо щороку у вересні тут проходить наймасштабніший економічний форум, гостями якого є відомі Європейські та американські політики і президенти країн. Яніна, як і ми, приїхала на форум виступити. Говорила про боротьбу з російською пропагандою та незалежні медіа в сучасному світі. 

З нею нам вдалося поговорити у затишній кафешці. І, що важливо, Яніна була дуже відвертою.

- Доброго дня, Яніно. Хочу запитати на початку нашого інтерв'ю про ваш фільм "Я, Ніна". Чи почалися зйомки? Як ви впоралися з нападками російських пропагандистів? І загалом, що за концепція, яка ідея буде?          

- Ти знаєш, фільм розпочну знімати вже навесні, зараз іде підготовчий процес. Щодо того, яким чином я впоралася, знаєш, я вже довгі місяці через існування проекту "Вечір" маю нападки спочатку від сил виключно російських, які у вигляді ботів, спікерів різних федеральних телеканалів атакують нас всебічно. І ще є така система в Інтернеті (для наших глядачів поясню), коли той чи інший телеканал піддається скаргам. Тобто, на адресу YouTube надсилаються скарги, через що канал можуть заблокувати. Так от, ми системно перебуваємо на стадії відбивання атаки, тому атака мене загартувала за всі ці місяці. Коли вийшов проект "Я, Ніна", коли я оголосила про свою боротьбу із раком, а потім ми вже претендували на державні гроші… Хвала Богу і українцям, які підтримали нас інформаційно, розповсюдивши інформацію про цей проект, Державне агентство з питань кіно дало йому високу оцінку, і ми будемо отримувати (ще не отримували) гроші на наш проект на Держкіно.         

Я коли побачила системність атак, які здійснювалися на наше ЗМІ, адже не тільки мої особисті сторінки, а й проект "Вечір", проект "Рандеву", проект "Кіно", навіть Instagram, що смішно, всі ці засоби соціальних мереж, контактування із людьми були насичені ботами, які, наприклад, о четвертій ранку, як бджоли налітали на вулики, там собі робили свою справу нижньою частиною тіла, і потім відлітали. І ми просто кожного дня фіксували – четверта ранку, причому одні і ті самі. Сторінки, де чорне поле, котик або Пітер Пен, – налітали і втікали. Тому я вже спокійна від того, що коли ти робиш щось праведне, завжди будуть люди, які плюватимуть тобі в спину. Треба просто іти вперед і не озиратися, інакше цей плювок попаде тобі в обличчя, і буде досить неприємно.

- Скажіть, Пилип Іллєнко вже пішов з посади голови Держкіно якраз після того, як ви отримали від них гроші...

- Ні, це сталося не після того, він пішов через нову владу, а не через те, що ми отримали гроші.

- Ні, не через те. Я далі веду до того, що в кулуарах ходили чутки, мовляв, в Держкіно хоче зайти саме Ткаченко. І що блогер Шарій, який атакував і вас… Що Ткаченко з ним співпрацює через Портнова. Можливо, ви щось знаєте?

- Ткаченко співпрацює з ким через Портнова?

- З Шарієм. Шарій виконує замовлення таким чином… Була така інформація. Ну, може, вам щось відомо? І взагалі про Держкіно – може, там щось буде змінюватися?

- Я не знаю, що буде змінюватися у Держкіно і, можливо, дійсно, Олександр Ткаченко міг би обійняти цю посаду, але я сумніваюся, що це буде так з кількох причин. Перша – Олександр Ткаченко мітить на мерство в Києві, і свого часу говорили про те, що він може зайняти посаду голови КМДА. Тим паче, що коли була історія з Богданом і Кличком, говорили, що Ткаченко міг би зайняти цю другу посаду, яку, за словами Богдана, неправомірно займає Кличко (4 вересня Кличко був звільнений з КМДА рішенням Уряду, - ред). Але, за словами Кличка і за законодавством, він має право цю посаду займати.

Коротше, це дуже заплутана історія із законодавчими перипетіями, але я не думаю, що на даний момент це цікаво Ткаченкові. А щодо співпраці із Шарієм, я з Ткаченком не раз говорила. Більше того, ми спільно зараз ведемо перемовини щодо проекту в Інтернеті, не на телеканалі "1+1". Я лишаюся ведучою "5 каналу", бо мені там комфортно, і я маю свободу слова і відсутність цензурування. А саме в Інтернеті… Ми говорили не раз про це, і я не думаю, що Олександр Ткаченко міг би замовляти когось задля травлі Пилипа. Навряд чи. Це занадто низько для нього, мені так здається.

- Зрозумів. Скажіть, от Шуфрич у нас курує тепер свободу слова в комітеті. Ви працюєте у ЗМІ, в інформпросторі і фактично разом з нами формуєте інформпростір. Яким боком до цього Шуфрич, і що нам всім очікувати від цього?

- Слухай, ну я коли дізналася, я подумала, що це жарт. Потім сказала собі: "Стоп, Яніно. Ну який жарт? Озернися, подивись на результати парламентських виборів, подивись на списки "Слуги народу", на тих, хто претендував на місця в парламенті від "Опозиційного блоку", це ж "святі люди", фактично всі. То чому ти дивуєшся?!". Насправді я нічому уже не дивуюся, мені просто сумно, що ми відкрутилися назад. Тобто, і в цьому проблема нашої минулої влади. Тому що розчарування людей у певних процесах, в яких вони хотіли досягти прогресу, і цього не сталося, відкрутило і зневірило у проукраїнських силах, тому ми маємо досить низький рейтинг "Голосу", незважаючи на очікування. Думаю, що очікування "Голосу" були меншими, ніж очікування народу, бо я думала, що вони реально більше наберуть. ЄС та сама, партія Порошенка, яка колись була "Солідарністю", а зараз стала "Європейською солідарністю". Тобто проукраїнські сили, на жаль, через кволість процесу реформування країни минулі п'ять років, втратили позиції, що потягнуло за собою реванш проросійських сил. І ними я зараз не називаю "Слугу народу", я безумовно називаю "Опозиційний блок" (ОПЗЖ, -ред.), бо "Слуга народу", зважаючи на неоднозначність списку, все ж має проукраїнське крило, і є кілька людей, близьких мені ідеологічно. Така мішана дуже партія – по "сусєках" різних людей позапрошували. Тому ось так. Тому Шуфрич – свобода слова. Але ми живемо у країні, де дуже міцне громадянське суспільство, і якщо будуть порушені якісь базові принципи, які будуть впливати на національну ідентичність, я дуже сумніваюся, що Шуфрич… Не знаю, якщо раптом буде бастувати телеканал, в якому працюють чесні журналісти, і навіть не телеканал, а якийсь YouTube-простір, я впевнена, що Шуфрич, не зважаючи на всю неоднозначність своєї репутації, не буде мати більший вплив, аніж громадянське суспільство. Тому я тільки маю руку тримати на пульсі українського народу. Тільки вони можуть щось змінити. І революція теж цілком можлива, ми вже це не раз показали. Тому хай бояться.

- До речі, ви зачепили реванш проросійських сил. Якщо подивитися на те, що відбувається загалом в інформпросторі, нова влада дискредитує традиційні медіа. Ми пам'ятаємо історію з "Новым временем". Та й загалом з журналістами як вони спілкуються, це видно. У нас з'являється ціла мережа Телеграм-каналів, якими опікується Клименко, Онищенко, той самий Шарій на YouTube зайшов… Так само вони фактично підтягують студентську молодь на свої акції, заводять їх на телеканали (у Медведчука їх три загалом). Вам не здається, що вони таким чином створюють своє проросійське громадянське суспільство? Те саме, що американці робили досить довго в Україні –  за гроші Сороса і не лише. І у нас з'явилися Шабунін, всі інші люди. І чи можливо, що проросійська молодь стане лідерами думок у нас в Україні?

- Так, ти правий. Вони змінюють стратегію. Більше того, вони змінюють стратегію таких перевертнів. Що я маю на увазі… Я спостерігаю за ботами, які атакують наші ресурси. Тобто частина цих ботів мають українські нікнейми, говорять українською мовою, але дуже тонко, дуже філігранно розпалюють так певне питання, що ти ніколи не запідозриш, що ця людина може мати проросійське крило. Тобто дуже калібровані КДБ-шні методи перевертнів, в яких ти можеш розібратися, лише якщо маєш критичне мислення. На жаль, величезна проблема українського суспільства – це відсутність критичного мислення, перевірки інформації, яку вони чують. Тому маємо кілька відсотків, а це велика кількість людей, за цього блогера, якого ти назвав, на літеру Ш. Ми маємо мільйонні перегляди його блогів. Хоча  історія з виділенням грошей Держкіно на наш проект "Я, Ніна", який абсолютно, мені здається, неймовірний в тому ключі, що ми вперше розкажемо історію боротьби з раком однієї людини, і плюс це дасть пласт натхнення – я вже це спостерігаю за месседжами, – для багатьох людей. Що тут поганого? Людина піднімає цю хвилю і, орієнтуючись на якісь низькі бажання і проблеми продовольчого характеру українського населення, перевертає історію так, що створює групу людей, які навіть якщо і сумнівалися, то перестають сумніватися, адже все це філігранно зроблено.

- А скажіть, будь ласка, от у Вінниці є видання "Вежа", головний редактор – Андрій Качор, і він був одним з тих, хто, можна сказати, висвітлював акції Шарія у місті перед виборами, коли вони приходили до Порошенка і так далі. Так от нещодавно його побили. Він написав заяву в поліцію, впевнений в тому, що це зробили саме прихильники Шарія. Вам надходять погрози від проросійської аудиторії не те що ботів, а від реальних людей через вашу діяльність? 

- Майже кожного дня. Ми коли аналізуємо тих, хто пише на пошту або тих, хто пише у месенджер, це дві категорії. Перша – це реальні люди з України, які так налаштовані цими всіма блогерами проросійськими силами активно, що вони всю свою огиду і ненависть спрямовують, лежачи на дивані у Краматорську і попиваючи якийсь алкогольний напій, - їх я називаю диванні хейтери, які десь сидять і тільки можуть нагадити. Друга категорія – фейкові акаунти з території Російської Федерації чи України. Погрози,  які лунають, це смішно все. Я тобі можу показати, досить часто їх зберігаю, там є доволі кумедні. Я зверталася вже до Національної поліції із цією інформацією і до Кіберполіції, мені пропонували надати охорону, але це дуже незручно. Тому що вони мають пильнувати і бути зі мною протягом дня. Тому я від неї відмовилася.

- Тобто загалом ви несерйозно до цього ставитеся, це добре. От зараз у нас нова влада, новий прем'єр – 35 років, наймолодший в історії України… Багато міністрів в принципі називають "пташенятами Сороса". От взяти того ж Милованова, того ж Оржеля. Та й той самий Гончарук працював в BRDO, яке фінансувалося за гроші ЄС. Які у вас особисті очікування? Чи це уряд теоретиків, який нічого не досягне? Чи ми маємо реальний шанс на фундаменті, побудованому попередньою владою, зараз влетіти, як вони кажуть, в економіку з 7% приросту ВВП.

- У мене двоякі відчуття. Я як "Яніна" не як журналіст, як громадянка, ніколи не симпатизувала Зеленському і не голосувала за нього на виборах. І я зараз не кажу, що симпатизувала Порошенкові. Я кажу, що я точно не симпатизувала Зеленському. Це щоб не перекрутили.

І для тих, хто нас дивиться і скаже "Ага, за Порошенка!", я ніколи ніде не буду говорити, що я голосувала за Порошенка. Тобто я і проти Порошенка, і проти Зеленського як журналіст, тому що у мене критична позиція до всього, що стосується влади. Ми їх перевіряємо і говоримо правду. Так само якщо вони хороше роблять, теж про це будемо говорити.

Так от про хороше, – є частина людей в новоспеченому уряді, які у мене викликають довіру через те, що я досить довго слідкувала за їхнім шляхом. І можу сміливо сказати, що там позиції пана Милованова мені близькі, і я впевнена, що це буде дієвий міністр, дуже на це сподіваюсь. Позиції пана Кулеби… Володимир Бородянський – гуманітарна політика, плюс Дубілет, не зважаючи на весь бекграунд батьківської історії, історія самого Дмитра Дубілета і те, як він майстерно розвинув один з банків, який зараз виходить на британський ринок, і британські банкіри, представники IT-сфери просто аплодують тому, як майстерно це зроблене тут в Україні, прославляючи, знову ж таки, українські мізки і український продукт, я можу сказати, що сподівання мої досить високі.

- Скажіть, от зараз зняли недоторканність. Фактично зробили те, що не могли зробити п'ять попередніх років, не могли зробити за п'ять років Ющенка і так далі. Наступним у нас запускається Антикорупційний суд п'ятого вересня, якщо не помиляюсь. Порошенка водять на допити. Народу потрібне шоу. Недоторканність зняли, це вже рейтинг хороший у президента…

- Давайте про недоторканність, до речі, скажу вам кілька слів. Пояснимо нашим глядачам. З одного боку, зняття недоторканності – це прекрасно, це треба було зробити ще 20 років тому. З іншого – зараз, за тієї ситуації, яку ми маємо у країні, легальна монополізація влади у вигляді президента і його партії, яка становить більшість у парламенті, це, фактично, узурпація всієї системи. І відсутність недоторканності дасть можливість розправлятися з тими (а у нас поки що немає судової реформи, і ні для кого не секрет, що судова система, як хамелеон, підфарбовується під діючу владу), хто незгоден. І відповідно, депутатська доторканність щодо проукраїнських депутатів зараз грає їм недобру службу. Тому тут є два поля позитиву і негативу. Але, повторюся, через міцне громадянське суспільство мені б дуже хотілося, аби реагували на такі випадки. І я зараз кажу не про Порошенка, я кажу в цілому. А такі випадки, які будуть траплятися, цієї розправи, над вже доторканними депутатами. 

- От суспільство із попкорном чекає посадок – Кононенка, Свинарчуків, Порошенка, можливо. Як думаєте, це буде чергове шоу з тривалими засіданнями судів чи це буде так швидко, як недоторканність знімали. От відчуття ваші?

- Мої відчуття пов'язані тільки з шоу, Андрію. Тобто влада, яка прийшла, - зараз я говорю про президентські вибори, президентську команду і частину партії "Слуга народу" (кажу "частину", бо частина там є дуже гідних людей) – це партія, яка збудувала свої рейтинги на шоу, на комедійному телевізійному форматі, який охопив різні політичні напрямки думок українців. Тобто вони називають це об'єднанням, я це називаю… Як би це дипломатично сказати… Одурманювання, видавання бажаного за дійсне, картинка, яка була майстерно зроблена протягом останніх п'яти років і призвела до того, за допомогою телеканалу, одного з найрейтинговіших, за допомогою соціальних мереж, де майстерно, гідно, найкраще з усіх існуючих за часи незалежності політиків, привела цю владу до системи.

- Пан Потураєв говорив, що Держкомтелерадіо об’єднають з Нацрадою. Мінінформполітики ліквідовується. І в принципі, якщо так подивитися, ми можемо в теорії, враховуючи, що влада має зараз монобільшість в парламенті, буде мати всіх силовиків під собою, отримати щось на зразок Роскомнадзору в Україні. І от тут питання, що робити медіа, які зараз в опозиції, що будете робити ви в таких умовах, що цензура може поступово наступати нам на горло?

- Ти знаєш, не зважаючи на нетиповість ситуації, я все ж таки оптимістично дивлюся в цьому напрямку. Чому? Якщо існують журналісти, які довгий час не змінювали своїх принципів працювати не на власника, а на професію, мені здається, що цим журналістам нічого не страшно. Це якщо говорити про мене. Я працюю на "порошенківському телеканалі", як його називають всі недоброзичливці, використовуючи це словосполучення, але це правда, телеканал належить п'ятому президенту України і нині депутату українського парламенту, але на мене не здійснюється жодного тиску. Дехто каже, що собі дорожче робити тиск.

Я абсолютно сміливо можу сказати, що я там тільки тому, що у мене існує свобода слова. Як у майбутньому… Я думаю, що вона буде залишатися. Адже кожен випадок цензури за рахунок сміливості і послідовності тих журналістів, які знають собі ціну і знають ціну своїй професії, це буде плювок в бік того чи іншого власника. В тому числі, і в бік держави, якщо ми говоримо про державні ЗМІ. Виключно від позиції солідарності журналістів залежить те, яким буде інформаційний простір в майбутньому. Чим більше буде чесних і сміливих, як би це пафосно не звучало, тим краще ми будемо жити. І ніякі посади, Нестори Шуфричі на чолі комітетів не страшні.

- Зараз у нас хочуть мир з Росією, в контексті того, що кажуть, що в нас міст у Станиці відбудовується, і загалом домовляються про мир, він можливий? От чисто теоретично подумати, що все станеться так, як планує оця влада, він можливий, чи ні?

- Ні, він неможливий. Закінчити війну з Російською Федерацією, розпочату нею, можна тільки двома способами. Перший спосіб – це програти війну. Інший спосіб – виграти цю війну. Зайняти якусь середню позицію з таким ворогом як Кремль неможливо.

- В таких умовах що б ви побажали українцям, які зараз вірять у краще, і чи варто зараз взагалі вірити в краще, чи потрібно навпаки готуватися до гіршого, щоб оцю от кризу, яка насунеться на нас, зустріти сильнішими?

- Ми вже живемо в кризі, Андрію, довгий час. І українцям я можу побажати тільки одне – знову ж таки, цитуючи тебе, – це вірити в краще, але бути готовими до гіршого. Я думаю, що всі українці в цьому стані якраз і живуть. Найголовніший мій меседж завжди один – це пам'ятати, що тільки від нас самих залежить, в якій країні ми будемо жити. І я прошу всіх навчитися, якщо раптом ще цього не досягли, критично мислити. Не довіряти, перевіряти і контролювати владу. Абсолютно всіх – від опозиції до владних структур. Контролювати президента.

Якщо раптом будуть порушені питання, які для кожного з нас є стратегічними, говорити про це в соціальних мережах, кричати про це на майданах вашого міста. Зрештою, збирати майдани, які допомогли б нашій владі приймати рішення, які стосуються безпеки, добробуту, комфорту і справедливості в цій країні. У нас немає, на жаль, гену справедливості всередині, ми дуже вміло робимо революції, але потім не знаємо, що робити із результатами цих революцій. Мені здається, що зараз останнє коло очищення, яке з нами може статися, і за п'ять років ми таки навчимося. От я бажаю, щоб ми ці п'ять років провели недаремно і врешті навчилися.

 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook