Як Яценюк і Яресько стали "папєрєдніками"

Дискусія в Раді навколо урядового пакету рішень щодо реструктуризації зовнішніх боргів була жвавою, але з самого початку усім було зрозуміло, що депутати підтримають урядовий пакет конституційною більшість, що власне і сталося.

Не заглиблюючись у нудні економічні розрахунки, зазначимо лише, що особливого вибору у депутатів, власне, і не було, бо грошей платити борги сьогодні нема, а за чотири роки може багато що змінитися, принаймні майже стовідсотково поміняються прем'єр та міністр фінансів.

Коротка суть реструктуризації наступна - Україна не платитиме кредиторам протягом наступних чотирьох років, але після 2020-го доведеться платити більше ніж зараз, а можливо і дуже багато, якщо українська економіка несподівано продемонструє дива зростання. Але, чого б там не сталося за чотири роки, зараз можна бути впевненим в одному - український прем'єр зразка 2016-го (якщо це, звісно, буде не Яценюк і не Яресько) нещадно критикуватиме останніх за сьогоднішнє рішення. Ну, приблизно так, як це робив незабутній Микола Янович, згадуючи Юлії Тимошенко газові угоди та кредити МВФ усе своє прем'єрство.

І справді, як би не позначилося сьогоднішнє рішення з боргами на майбутньому української економіки, навіть у випадку, якщо саме сьогоднішнє голосування надасть Україні потужного копняка так, що та підлетить аж до рівня Швейцарії (що звісно лише мрії) майбутній прем'єр аж ніяк не буде задоволений необхідністю платити за рахунками, адже "позичаєш чужі гроші і на час, а віддаєш свої і назавжди".

Але в той же час майбутній очільник уряду отримає чудовий привід перекласти усі наявні проблеми на попередників, які замість того, аби платити самі, переклали цю малоприємну місію на нащадків, що, звісно, є об'єктивною перешкодою для реалізації усіх соціальних обіцянок.

Колись Яценюк обіцяв, що буде прем'єром-камікадзе, але поки він просто "майбутній попередник".